Пугачов Арсеній Пилипович

Пугачов Арсеній Пилипович (1915 — 08.10.1943) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир батареї 76-мм гармат 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії лейтенант[1].

Пугачов Арсеній Пилипович
Народження 1915(1915)
село Челпаново (зараз Атяшевського району Респу́бліки Мордо́вія), РФ
Смерть 8 жовтня 1943(1943-10-08)
Вишгородський район Київської області
Країна СРСР СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 1941–1943
Звання гвардії лейтенант
Командування батареєю 76-мм гармат 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна Сталінградська битва — Битва на Курській дузі — Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Біографія ред.

Народився 1922 року в селі Челпаново (зараз Атяшевського району Респу́бліки Мордо́вія) в родині селянина. Закінчив 8 класів школи, працював у колгоспі. Вчився у школі цивільної авіації в м. Курган [2].

У Червоній Армії з 1941 року. В 1942 році закінчив Ленінградське артилерійське училище. На фронті з 26 січня 1943 року на посаді командира взводу батареї 76-мм гармат 241-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії. За оборону Сталінграда 95-й стрілецькій дивізії було присвоєно звання гвардійської, 1 березня 1943 року вона стала 75-ю гвардійською стрілецькою дивізією, 241-й стрілецький полк став 241-м гвардійським стрілецьким полком. Гвардії лейтенант Пугачов був нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда».

В складі 241-го гвардійського стрілецького полку Пугачов бере участь в битві на Курській дузі в районі Понирі-Ольховатка. За зразкове виконання бойових завдань і проявлені мужність і героїзм Пугачов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня[3].

Восени 1943 року 75-та гвардійська стрілецька дивізія у складі 30-го стрілецького корпусу 60-ї армії форсує ріку Десна і виходить на східний берег Дніпра і 23 вересня сходу форсує ріку Дніпро в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області), за 35 км північніше міста Київ.

У нагородному листі командир полку гвардії підполковник Бударін М.П. написав, що Пугачов виявив себе виключно мужнім, сміливим та винахідливим командиром. В числі перших форсував Дніпро, переправив на плотах гармати і підтримував вогнем стрілецькі підрозділи, підбивши 2 танки, одну самохідну гармату, знищивши 8 кулеметних точок, мінометну батарею, розсіяв і знищив до 2-х рот піхоті противника. Двічі був поранений, але продовжував командувати батареєю [4]:

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії лейтенанту Пугачову Арсенію Пилиповичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[5].

Лейтенант Пугачов не встиг отримати свою нагороду. 8 жовтня 1943 року він загинув у бою за розширення плацдарму. Похований біля села Тарасовичі, яке в 1965 році було затоплене при заповнені Київського водосховища.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. Газета «Эрзянь мастор»: Архив номеров [Архівовано 2014-12-21 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] — Фонд 33. — Оп. 682526, д. 1836, запис 17232331. С. 38 (рос.)
  4. http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] - Фонд 33. - Оп.793756, д.39, запись 150027021, стр.159 (рос.)
  5. http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] -Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300(рос.)

Посилання ред.

Пугачов Арсеній Пилипович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Література ред.

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)