Пряжников Олександр Петрович

	Олександр Пряжников
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Петрович Пряжников
Народження	27 травня 1954 (69 років)
	Прибитки, Гомельський р-н,; Гомельська область, Білоруська РСР
Зріст	174 см
Вага	69 кг
Громадянство	СРСР; Білорусь
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	ДЮСШ (Гомель)
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Олександр Петрович Пряжников (нар. 27 травня 1954,Прибитки, Гомельський район, Гомельська область, Білоруська РСР) — радянський футболіст, захисник, радянський та білоруський футбольний тренер.

Життєпис ред.

Вихованець гомельського футболу. У 1971 році почав виступати за «Гомсільмаш» у другій лізі та грав за клуб наступні п'ять років, з 1973 року став стабільним гравцем основного складу. У 1976-1977 роках проходив військову службу, виступав за київський СКА. Володар Кубку Української РСР 1976 року. Після повернення зі служби півроку знову грав у Гомелі, потім отримав запрошення до провідного клубу республіки – мінського «Динамо». У складі мінчан зіграв одну гру у першій лізі у 1978 році та три матчі у вищій лізі у 1979 році. Брав участь у футбольному турнірі Спартакіади народів СРСР 1979 року у складі збірної Білоруської РСР. Влітку 1980 року перейшов до «Металурга» (Запоріжжя) і був основним гравцем клубу майже вісім сезонів, зігравши понад 250 матчів у першій лізі.

У 1988 році повернувся до Гомеля, спочатку як гравець, а в липні того ж року призначений тренером «Гомсільмашу», очолював команду до кінця сезону 1990 року. 1990 року на базі «Гомсільмашу» було створено акціонерний клуб і його власники вирішили розлучитися з тренером^[1]. У 1991 році був тренером клубу «Полісся» (Мозир), який виступав у другій лізі першості Білоруської РСР.

У 1992—1993 роках тренував бобруйский «Трактор», пізніше перейменований на «Фандок», запросив до команди 8 футболістів, які раніше грали в основі гомельського клубу. Під його керівництвом команда двічі посідала місця у верхній половині таблиці вищої ліги Білорусі – четверте та шосте. Влітку 1993 року переведений на посаду асистента нового тренера Володимира Курнєва, а пізніше працював в іншому бобруйскому клубі — «Білшині»^[2].

На рубежі XX та XXI століть працював у тренерських штабах «Гомеля» та «Славії», був причетний до чемпіонства мозирського клубу у 2000 році. У червні 2002 року був призначений головним тренером «Славії»^[3], але команда на той час втратила позиції і боролася лише за виживання, через рік тренера було звільнено. У 2006—2007 роках працював із клубом першої ліги «Річиця-2014». У 2008 році очолив новостворений клуб «ДБК-Гомель», переміг із ним у турнірі другої ліги, але в травні 2009 року залишив клуб. У міжсезоння 2009/10 років знову виконував обов'язки головного тренера «Славії».

Особисте життя ред.

Розлучений, має доньку.

Примітки ред.

↑ Что было в 1992 году. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 22 травня 2020.
↑ Fun и док. Как исчезал самобытный бобруйский клуб «Фандоке». Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 22 травня 2020.
↑ Тренеров меняем, как перчатки (рос.)

Посилання ред.

Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Профіль гравця на сайті teams.by (рос.)
Профіль на сайті footballdatabase.eu
Профіль на сайті footbook.ru (рос.)
Профіль тренера на сайті transfermarkt.com

[1] Что было в 1992 году. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 22 травня 2020.

[2] Fun и док. Как исчезал самобытный бобруйский клуб «Фандоке». Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 22 травня 2020.

[3] Тренеров меняем, как перчатки (рос.)

[1]

[2]

[3]