Пршелоуч

муніципалітет у Чехії

Пршелоуч (чеськ. Přelouč, нім. Pschelautsch) — місто в окрузі Пардубиці, в центральній Чехії, у східній Полабії.

Пршелоуч
Přelouč
Герб Прапор
Герб Пршелоуча Прапор Пршелоуча
Пршелоуч
Пршелоуч
Основні дані
50°02′23″ пн. ш. 15°33′37″ сх. д. / 50.03989714178377568° пн. ш. 15.56037329115577883° сх. д. / 50.03989714178377568; 15.56037329115577883Координати: 50°02′23″ пн. ш. 15°33′37″ сх. д. / 50.03989714178377568° пн. ш. 15.56037329115577883° сх. д. / 50.03989714178377568; 15.56037329115577883
Країна Чехія Чехія
Адмінодиниця округ Пардубиці
Q12042023?[1]

Межує з

— сусідні нас. пункти
Valyd, Веселіd, Brlohd, Břehyd, Пардубиці, Семин, Побєжовіце у Прелоучиd, Přeloviced, Řečany nad Labemd, Jankoviced, Єдоусовd, Mokošínd, Ліполтіцеd, Živaniced, Zdechoviced ?
Поділ
  • Klenovkad[2], Lhotad[2], Loheniced[2], Měliced[2], Škudlyd[2], Štěpánovd[2], Tupesyd[2], Q56411881?
  • Перша згадка 1073
    Площа 30,468957 км² км²
    Населення 9 057 (1.01.2013)
    · густота 2 550 осіб/км²
    Висота НРМ 212 м
    Водойма Ельба
    Часовий пояс UTC+1 (Чехія)
    Номери автомобілів PA
    Код LAU (NUTS) CZ575500
    GeoNames 3067594
    OSM r440298  ·R
    Поштові індекси 535 01[1]
    Міська влада
    Адреса Československé armády 1665 53533 Přelouč
    Мер міста Martin Šmíd
    Вебсайт www.mestoprelouc.cz
    Мапа
    Мапа


    CMNS: Пршелоуч у Вікісховищі

    Місто Пршелоуч розміщене на річці Ельба, на висоті 220 м над рівнем моря, на залізничній лінії Прага — Чеська-Тршебова.

    Населення — 9 057 жителів (1.01.2013).

    Історія ред.

    Пршелоуч — одне з найстаріших поселень цього регіону. Перша згадка відноситься до 1086 року, коли Вратислав I подарував землі бенедиктинському монастирю в Опатовицях-над-Лабою[cs].

    У 1261 році Пржемисл Отакар II надав поселенню статус міста. У XIII столітті Пршелоуч став стратегічно важливим транзитним пунктом на шляху між містами Градець-Кралове і Кутна Гора.

    У 1421 році місто було обложено та знищено католицькими військами Яна Местецького з Опочна. 1518 року Вілем з Пернштейна приєднав місто до Пардубицьких земель. У другій половині XVI століття місто було оновлено в стилі ренесанс, а в 1580 стало королівським містом, коли цей привілей підтвердив імператор Рудольф II. Під час Тридцятирічної війни Пршелоуч був сильно пошкоджений.

    Новий етап розвитку та розквіту настав уже за часів будівництва залізниці та імператорської магістралі у першій половині XIX століття. У період з 1850 по 1960 місто було районним центром.

    Легенда ред.

    Історія виникнення міського герба пов'язана із легендою про святого Лаврентія. Цей святий жив у середині ІІІ століття. Будучи охоронцем храмової скарбниці, він відмовився віддати державі церковне майно і роздав багатство бідним. За легендою він був за це засуджений до мученицької смерті на рожені. Тому на гербі міста зображено рожен, що нагадує про зв'язок міста зі святим Лаврентієм.

    Промисловість ред.

    У Пршелоучі розміщене одне з найбільших у Європі підприємств-виробників чавунних виробів KASI[3], основною продукцією якого є каналізаційні люки та дощоприймачі.

    Пам'ятки ред.

    • Парафіяльний костел святого Якуба, збудований у романському стилі та оновлений пізніше у стилі бароко.

    Пршелоуч та Україна ред.

    21 серпня 2017 року діти з міста Пршелоуч Пардубицького краю завітали на екскурсію до рятувальників державного пожежно-рятувального поста смт Нижні Ворота Закарпатської області[4].

    У 2012 році дним із радників-консультантів Кабінету міністрів України з питань інвестиційної привабливості був Душан Кулка — чеський урядовець, екс-мер міста Пршелоуч. На його думку, «Україна має гарні умови для машинобудівної галузі, електроніки, автомобільної індустрії. Сільськогосподарська галузь також має перспективи»[5].

    Уродженці міста ред.

    Галерея ред.

    Населення ред.

    Розвиток населення Пршелоуча
    1620 1843 1869 1880 1890 1900 1910 1921 1930 1950 1961 1970 1980 1991 2001 2011
    900 1 767 2 718 3 437 3 598 3 457 3 808 3 568 4 191 4 374 5 394 6 279 7 753 8 588 8 199 9 108

    Примітки ред.

    Посилання ред.