Процюк Віталій Романович
Віта́лій Рома́нович Процю́к (27 січня 1994, Синютки, Хмельницька область — 18 грудня 2022, Золотарівка, Луганська область) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час вторгнення Росії в Україну.
| Віталій Процюк Процюк Віталій Романович | |
|---|---|
 Старший солдат | |
 Віталій Процюк у березні 2022 року | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
27 січня 1994 Синютки, Білогірський район, Хмельницька область, Україна |
| Смерть |
18 грудня 2022[1][2] (28 років) Золотарівка, Лисичанська міська територіальна громада, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна (вогнепальне поранення) |
| Поховання | Синютки |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma Mater | Тернопільський державний економічний університет (2015) і Тернопільський державний економічний університет (2017) |
| Псевдо | Артур |
| Військова служба | |
| Роки служби | 24 лютого —18 грудня 2022 |
| Формування | ТрО |
| Війни / битви | російське вторгнення в Україну (з 2022), Битва за Київ (2022), Битва за Ірпінь і Битва за Бучу |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Віталій Процюк народився 27 січня 1994 року в селі Синютки, Шепетівського району, Хмельницької області.
У 2000 році розпочав навчання в Гулівецькій ЗОШ, потім навчався в Славутському ліцеї.
У 2011 році вступив до Тернопільського національного економічного університету на спеціальність «комп'ютерна інженерія» на бюджетну форму, оскільки мав високі бали на ЗНО. Проте диплом так і не забере з деканату, оскільки ще в процесі навчання вирішив, що ця сфера йому не до душі. У 2015 році закінчив бакалавріат та вступив на магістратуру за спеціальністю «економіка» також до ТНЕУ, закінчив магістратуру у 2017 році.
Деякий час працював консультантом з оформлення тендерів у місті Києві.
Вторгнення Росії в Україну ред.
24 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав київської ТрО. Охороняв аеропорт Жуляни, брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, потім був учасником звільнення Харківської області від російської армії.
Служив разом з відомим українським активістом Геннадієм Афанасьєвим,[3][неавторитетне джерело] обидва військових загинули в один день.
Потім[коли?] з ТрО перейшов безпосередньо до лав ЗСУ. Був переведений у Луганську область.
Смерть ред.
Загинув 18 грудня 2022 року поблизу села Золотарівка Луганської області до останнього відбиваючи напад ворога.
Похований 29 грудня 2022 року у рідному селі Синютки.[4]
Нагороди ред.
Орден «За мужність» III ступеня (31 жовтня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[5]
Примітки ред.
- ↑ Віталія Процюка з Хмельниччини посмертно нагородили державною відзнакою — Cуспільне Хмельницький — Суспільне Хмельницький, 2024.
- ↑ На війні загинули Віталій Фещук, Анатолій Лисенко, Юрій Мурава, Валентин Козік, Віктор Венгер, Віталій Процюк, Віктор Франчук - vsim.ua — 2023.
- ↑ Процюк, В. Р.; Афанасьєв, Г. С. (25 березня 2022). Фото @artur.random в Instagram. www.instagram.com (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
- ↑ Шевчук, Катерина (28 грудня 2022). На війні загинув Віталій Процюк з Хмельниччини. Суспільне Хмельницький (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 31 жовтня 2023 року № 719/2023 «Про відзначення державними нагородами України».
Джерела ред.
- Матері загиблого воїна Процюка Віталія вручили його посмертний орден — Сайт міста Шепетівка. shepetivka.com.ua (укр.). 16 лютого 2024. Процитовано 16 квітня 2024.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |