Вікіпедія

Протокол передавання даних

Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Комунікаційний протокол, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із січня 2017.

Протоко́л передава́ння да́них — набір угод інтерфейсу логічного рівня, які визначають обмін даними між різними програмами. Ці угоди задають однаковий спосіб передачі повідомлень і обробки помилок при взаємодії програмного забезпечення рознесеного на просторі апаратної платформи, з'єднаної тим чи іншим інтерфейсом.

Стандартизований протокол передачі даних також дозволяє розробляти інтерфейси (вже на фізичному рівні), не прив'язані до конкретної апаратної платформи і виробнику (наприклад, USB, Bluetooth).

Мережа передачі даних

Мережевий протоко́л у комп'ютерних мережах — набір правил, що визначає комп'ютери у мережі. Протокол також задає загальні правила взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний простір передачі. Хости (будь-який вузол мережі що відправляє або приймає дані через мережу називають хостом (host) взаємодіють між собою. Для того, щоб прийняти і обробити відповідним чином повідомлення, їм необхідно знати як сформовані повідомлення і що вони означають. Прикладами використання різних форматів повідомлень в різних протоколах можуть бути встановлення з'єднання з віддаленою машиною, відправлення повідомлень електронною поштою, передача файлів. Зрозуміло, що різні служби використовують різні формати повідомлень.

Загальні вимоги ред.

Протокол описує:

  • Формат повідомлення, якому застосунки зобов'язані слідувати;
  • Спосіб обміну повідомленнями між комп'ютерами в контексті визначеної дії, як, наприклад, пересилка повідомлення по мережі.

Різні протоколи найчастіше описують лише різні сторони одного типу зв'язку й, узяті разом, утворюють стек протоколів. Назви «протокол» і «стек протоколів» також вказують на програмне забезпечення, яке реалізує протоколи.

Нові протоколи для Інтернету визначаються IETF, інші протоколи — IEEE або ISO. ITU-T займається телекомунікаційними протоколами та форматами.

Найпоширенішою системою класифікації мережних протоколів (і способів мережного зв'язку загалом) є, так звана, модель OSI, відповідно до якої протоколи поділяються на 7 рівнів за своїм призначенням — від фізичного (формування й розпізнавання електричних або інших сигналів) до прикладного(API застосунків для передачі інформації).

Також дуже важливо розрізняти два схожі за назвою, але діаметрально протилежні за властивостями, терміни — маршрутизований протокол та протокол маршрутизації. Ще більша плутанина виникає з оригінальною назвою — routed&routing protocols.

  • Маршрутизований протокол — це будь-який мережний протокол, адреса мережевого рівня якого надає достатньо інформації для доставлення пакету від одного вузла мережі до іншого на основі використовуваної схеми адресації. Такий протокол задає формати полів всередині пакету. Пакети зазвичай передаються від однієї кінцевої системи до іншої. Маршрутизований протокол використовує таблицю маршрутизації для пересилки пакетів.
    Приклади маршрутизованих протоколів — Internet-протокол (IP), протокол міжмережевого пакетного обміну IPX тощо. Легше всього зрозуміти що таке маршрутизовані протоколи, якщо пам'ятати, що це протоколи передачі даних.
  • Протокол маршрутизації — такий протокол, який підтримує маршрутизовані протоколи і надає механізми обміну маршрутною інформацією. Повідомлення протоколу маршрутизації передаються між маршрутизаторами (роутерами). Протокол маршрутизації дозволяє роутерам обмінюватись інформацією між собою для оновлення записів і підтримки таблиці маршрутизації.
    Приклади протоколів маршрутизації: RIP, IGRP, EIGRP, OSPF. Легше зрозуміти, що таке протоколи маршрутизації, якщо пам'ятати, що це протоколи обміну маршрутною інформацією.

Для того, щоб протокол був маршрутизованим, він має включати механізми призначення як номера мережі, так і номера вузла для кожного пристрою в мережі. В деяких протоколах, як, наприклад, IPX необхідно визначати лише адресу мережі, оскільки як адресу пристрою ця технологія використовує фізичну адресу (MAC-адресу) пристрою. Інші протоколи, як IP-протокол, вимагають явного задання повної адреси і маски підмережі.

Деякі мережеві протоколи ред.

Фізичний рівень ред.

Канальний рівень ред.

Мережевий рівень ред.

Транспортний рівень ред.

Прикладний рівень ред.

Стеки протоколів ред.

У комп'ютерних мережах використовують такі стеки протоколів:


Мережевий протокол ред.

Мережевий протоко́л — набір правил, що дозволяє здійснювати з'єднання і обмін даними між двома і більше включеними в мережі пристроями.

Різні протоколи, найчастіше, описують лише різні сторони одного типу зв'язку; взяті разом, вони утворюють стек протоколів. Назви «протокол» і «стек протоколів» також вказують на програмне забезпечення, яким реалізується протокол.

Нові протоколи для Інтернет а визначаються IETF, а інші протоколи — IEEE або ISO. ITU-T займається телекомунікаційними протоколами та форматами.

Найпоширенішою системою класифікації мережних протоколів є так звана модель OSI, відповідно до якої протоколи поділяються на 7 рівнів за своїм призначенням — від фізичного (формування і розпізнавання електричних або інших сигналів) до прикладного (інтерфейс програмування додатків для передачі інформації додатками).

Загальні відомості ред.

Мережеві протоколи вимагають правила роботи комп'ютерам, які підключені до мережі. Вони будуються за багаторівневим принципом. Протокол деякого рівня визначає одне з технічних правил зв'язку. В наш час[коли?] для мережевих протоколів використовується модель OSI (Open System Interconnection — взаємодія відкритих систем, ВОС).

Модель OSI — це 7-рівнева логічна модель роботи мережі. Модель OSI реалізується групою протоколів і правил зв'язку, організованих в кілька рівнів:

  • На фізичному рівні визначаються фізичні (механічні, електричні, оптичні) характеристики ліній зв'язку;
  • На канальному рівні визначаються правила використання фізичного рівня вузлами мережі;
  • Мережевий рівень відповідає за адресацію і доставку повідомлень;
  • Транспортний рівень контролює черговість проходження компонентів повідомлення;
  • Завдання сеансового рівня — координація зв'язку між двома прикладними програмами, що працюють на різних робочих станціях;
  • Рівень представлення служить для перетворення даних із внутрішнього формату комп'ютера у формат передачі;
  • Прикладний рівень є прикордонним між прикладною програмою і іншими рівнями — забезпечує зручний інтерфейс зв'язку мережевих програм користувача.

Перелік мережевих протоколів ред.

Див. також: Таблиця мережевих протоколів за функціональним призначенням

Канальний рівень ред.

Мережевий рівень ред.

Транспортний рівень ред.

Сеансовий рівень ред.

Протоколи прикладного рівня | Прикладний рівень ред.

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Комп'ютерні мережі: [навчальний посібник] / А. Г. Микитишин, М. М. Митник, П. Д. Стухляк, В. В. Пасічник. — Львів: «Магнолія 2006», 2013. — 256 с. ISBN 978-617-574-087-3
  • Буров Є. В. Комп'ютерні мережі: підручник / Євген Вікторович Буров. — Львів: «Магнолія 2006», 2010. — 262 с. ISBN 966-8340-69-8
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протокол_передавання_даних&oldid=40101634