Присілок
Присі́лок (англ. convilla, appendium villae[1]) — невеликий сільський населений пункт, розташований поблизу села, або частина великого села[2]. Господарства присілка розташовані поза інтегральною забудовою села.
Синоніми ред.
Висілок, переседина, передсілля, поселиця, осада, оседлість, селідба, мєсто[1].
Історія ред.
Термін присілок використовувався в часи Великого князівства Литовського на теренах Західної Руси для розрізнення невеликих сільських поселень, хуторів, що тяжіли до великих сіл адміністративно і господарчо, бо в них відбувалось судочинство, збирались податі, здійснювались інші повинності[1]. Утворювались такі присілки через виселення частини мешканців села або панського господарства (господи, фільварка) на нові землі, як колоністів. Присілки складались з окремих дворів (димів), або дворищ, навколишніх оброблюваних земель та угідь[1].
В історичних джерелах розрізняють присілки, що «осідали» на землях «осідлих» (у Підляшші — «на жереб'ях») від «порожніх присілків», так званих «пустих»[1].
Росія ред.
Як вказує П. Ф. Гураль, у Росії нові невеликі поселення, які були створені вихідцями з великих сіл, називали «деревнею». Вони створювались як неподалік основного села, так і досить на далекій відстані. Із заселенням росіянами Передуралля та Зауралля, деревнями називались нові сільські поселення, засновані вихідцями з центральних регіонів Росії[3]. Українським відповідником є село, сільце, присілок[4].
На сьогодні в адміністративно-територіальному устрої Росії офіційно виділяється деревня, як тип сільського поселення. Від села деревня відрізнялася відсутністю церкви[5], хоча нині в Росії є села без церков (зруйновані).
Україна ред.
В Україні дуже маленьке село, наприклад хутір, зазвичай називають селище або хутір. Існували також такі місця, як воля, слобода, гута, буда та інші.
Джерела ред.
- ↑ а б в г д Приселок // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1898. — Т. XXV (49) : Праяга — Просрочка отпуска. — С. 250.
- ↑ Присілок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Гураль П. Ф., 2008.
- ↑ Деревня // Російсько-український словник [в 4-х тт.] / глав. ред. акад. А. Е. Кримський. — Х., 1924. — Т. 1 : А–Ж.
- ↑ Деревня [Архівовано 2021-09-11 у Wayback Machine.] — Толковый словарь живаго великорускаго языка, 1863—1866. (рос.)
Література ред.
- (рос.) Гураль П. Ф. Територіальна громада в Україні: історико-правове дослідження. — Л. : ЛЬВДУВС, «Край», 2008. — 468 с.