Прилуки (Коростенський район)

село в Житомирській області, Україна

Прилу́ки (колишня назва Дідухів[1])— село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Овруцької міської громади. Населення становить 650 осіб.

село Прилуки
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Овруцька міська громада
Основні дані
Засноване до 1866 р.
Населення 666
Площа 0,475 км²
Густота населення 1402,11 осіб/км²
Поштовий індекс 11100
Телефонний код +380 4148
Географічні дані
Географічні координати 51°27′42″ пн. ш. 28°51′49″ сх. д. / 51.46167° пн. ш. 28.86361° сх. д. / 51.46167; 28.86361Координати: 51°27′42″ пн. ш. 28°51′49″ сх. д. / 51.46167° пн. ш. 28.86361° сх. д. / 51.46167; 28.86361
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Водойми річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 11111, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Рудня, вул. Шкільна, 24
Карта
Прилуки. Карта розташування: Україна
Прилуки
Прилуки
Прилуки. Карта розташування: Житомирська область
Прилуки
Прилуки
Мапа
Мапа

Географія ред.

Селом протікає річка Безіменна.

Історія ред.

У 1906 році Дідухів, хутір Гладковицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 20 верст, від волості 15. Дворів 5, мешканців 43.

В 1923—1954 роках орган місцевого самоврядування — Кам'яно-Товкачівська сільська рада.

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 643 96.55%
російська 12 1.80%
білоруська 9 1.35%
румунська 1 0.15%
єврейська 1 0.15%
Усього 666 100%

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 8 листопада 2016.
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  • Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.