Пригодій Михайло Іванович

Михайло Пригодій
Народився	31 липня 1922; Брехуни, УСРР
Помер	4 квітня 2006 (83 роки); Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Львівський державний університет імені Івана Франка (1949)
Галузь	літературознавство
Заклад	Державне видавництво художньої літератури УРСР (1952—1955); Вища партійна школа при ЦК КПУ (1952—1961); Інститут літератури імені Тараса Шевченка (1961—1970); Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1962—1963); Інститут історії партії при ЦК Компартії України (1970—?)
Посада	головний редактор, старший викладач, доцент, старший науковий співробітник, учений секретар, професор
Вчене звання	професор (1997)
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (1966)
Членство	член Національної спілки письменників України, член КПРС
Відомий завдяки:	дослідженням діалектики зближення літератур першої половини ХХ століття, дослідженням історії східнослов'янської літератури
Діти	Сергій Пригодій, Наталія Андрійченко
Медаль «За оборону Сталінграда»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пригодій.

Михайло Іванович Пригодій (31 липня 1922, Брехуни — 4 квітня 2006, Київ) — український радянський літературознавець, педагог. Доктор філологічних наук (1966), професор (1997). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1975). Дослідник діалектики зближення літератур першої половини ХХ століття та історії східнослов'янської літератури.

Учасник німецько-радянської війни від її початку до завершення, майор військової служби. За участь у бойових діях нагороджений понад п'ятьма орденами та медалями.

Після закінчення війни, у різні роки — науковий співробітник та педагог декількох ідеологічних науково-дослідних та навчальних закладів Києва, зокрема, Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1952—1961), Інституту історії партії при ЦК Компартії України (з 1970). Автор близько 100 наукових робіт^[1].

Життєпис ред.

Народився 31 липня 1922-го року у селі Брехуни на Чернігівщині у селянській родині.

Наприкінці 1940-го року призваний до лав Червоної армії, з наступного року — учасник німецько-радянської війни. Демобілізований у званні майора, нагороджений понад п'ятьма орденами та медалями, зокрема, орденом Вітчизняної війни обох ступенів^[2].

У 1949-му році закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, через три роки — аспірантуру Київського державного університету імені Тараса Шевченка (КДУ).

З 1952-го року — головний редактор Державного видавництва художньої літератури УРСР. Відтоді ж — старший викладач, пізніше доцент кафедри літератури Вищої партійної школи при ЦК КПУ^[3].

У тому ж році здобув науковий ступінь кандидата філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «М. Горький — публицист советского периода в борьбе за построение коммунизма в СССР».

З 1961-го року — старший науковий співробітник, пізніше учений секретар Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Протягом року (1962—1963) працював на кафедрі російської літератури КДУ імені Тараса Шевченка на посаді доцента, викладав курс «Історія російської літератури» та спецкурс «Публіцистика М. Горького»^[2].

У 1966-му році здобув науковий ступінь доктора філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Взаимодействие советских литератур. Взаимосвязь русской и украинской литератур в процессе их становления, 1917—1925 гг.».

Могила Михайла Пригодія, Байкове кладовище

З 1970-го року — науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК Компартії України. У 1975-му році нагороджений званням «Заслужений діяч науки і техніки УРСР».

Дослідник діалектики зближення літератур першої половини ХХ століття та історії східнослов'янської літератури. Автор близько 100 наукових робіт. Член Національної спілки письменників України, член КПРС.

У 1997-му році затверджений у вченому званні професора. Помер на 84-му році життя 4 квітня 2006-го року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д. / 50.4171111° пн. ш. 30.5018333° сх. д. / 50.4171111; 30.5018333).

Родина ред.

Син — літературознавець, доктор філологічних наук Сергій Пригодій (1953—2013).
Донька — літературознавиця, кандидат філологічних наук Наталія Андрійченко (нар. 1956)^[2].

Науковий доробок (частковий) ред.

«М. Горький — публицист советского периода в борьбе за построение коммунизма в СССР»: диссертация кандидата филологических наук : 10.00.00. — Киев, 1952. — 350 с.
«Взаимодействие советских литератур. Взаимосвязь русской и украинской литератур в процессе их становления, 1917—1925 гг.»: диссертация доктора филологических наук : 10.00.00. — Киев, 1966. — 384 с. : ил.
«Ближче до життя: В. І. Ленін і питання становлення радянської літератури» / М. І. Пригодій; 1970, Дніпро, 271 с.
«Діалектика зближення літератур: взаємозв'язки російської та української радянських літератур у процесі їх становлення: 1925—1934» / М. І. Пригодій; 1970, Наукова думка, 293 с.
«Всесоюзна консолідація літератур: історико-літературний нарис» / М. І. Пригодій; 1972, Радянський письменник, 388 с.
«Единство»: Сборник статей о многонациональной советской литературе — Москва: Худож. лит., 1972-. — 21 см. Вып. 3: М. Пригодий, М. Бажан, М. Пархоменко [и др.]. — 1977. — 370 с.
«Октябрь и советская литература»: Из истории формирования всесоюзной общности литературы — Киев: Днiпро, 1977. — 335 с.; 20 см.
«Творить свободно и радостно…: Ленинская концепция становления и развития советской многонациональной литературы» / Михаил Пригодий. — Киев: Радянський письменник, 1980. — 372 с.; 17 см.
«Ленінська концепція партійності літератури: генезис і сучасне витлумачення принципу» / М. І. Пригодій; 1985, Дніпро, 275 с.

Нагороди ред.

Бойові ред.

Трудові ред.

Примітки ред.

[Некрополь-1] Пригодій Михайло Іванович

[Чернігівчани-2] а ^б ^в Пригодій Михайло Іванович: Чернігівчани в КНУ

[3] Аспіранти та викладачі відділення журналістики (1947—1953)

[1]

[2]

[3]