Поштова станція (Катеринівка)

Поштова станція на 15 кілометрі траси Житомир-Київ в Катеринівці
	50°27′12″ пн. ш. 30°19′14″ сх. д. / 50.453248° пн. ш. 30.320595° сх. д.Координати: 50°27′12″ пн. ш. 30°19′14″ сх. д. / 50.453248° пн. ш. 30.320595° сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення
Країна	Україна
Розташування	Катеринівка, історична місцевість Києва
Тип будівлі	цивільна архітектура
Архітектурний стиль	Неоготика
Будівництво	1846
	Поштова станція (Катеринівка) (Україна)

Поштова станція на 15-му кілометрі траси Житомир-Київ в колишньому селі Катеринівці, "Будинок ІІ розряду з готелем". Мала кімнати для проїжджих та примикаючі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Збудована в 1846 році за зразковим проектом 1843 року. Пам'ятка архітектури національного значення^[1].

Див. також: Поштова

Історична довідка ред.

1827 року Росія організувала поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ — Житомир — Радзивилів, до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. По всій цій трасі, названій Брест-Литовським шосе, в 40-х роках ХІХ ст. було побудовано нові, муровані поштові станції, що здебільшого збереглися й досі. Відстань між ними становила, в середньому, 20 — 30 км, з певним урахуванням топографії та можливостей разового кінного переходу. Назва прив’язувалася до найближчого населеного пункту. Перша з таких станцій була на 15-му кілометрі Берестейського шосе, на узліссі. Мала назву «Катеринівка» — від села, яке тепер лежить в межах Києва. Проміжними зупинками від Києва до Житомира були села й містечка, розташовані обабіч шляху: Катеринівка, Гурівщина, Калинівка, Ставище, Кочерів, Коростишів, Березина. Крім Житомира, менші диліжанси курсували з Києва також до Макарова та Брусилова, розташованих ближче.

Диліжанс в Швейцарському музеї

Кабінет станційного наглядача в Музеї пошти в Ніжині

Поштові станції будувалися з цегли за типовим проектом видання 1843 року, призначені спершу для тракту Санкт-Петербург — Київ^[2]. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Калинівка-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрільчатими вікнами. Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір’я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов’язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Станції поділялись на класи – від першого до четвертого.

Поштова станція на 15-му кілометрі траси Житомир-Київ в колишньому селі Катеринівці це "Будинок ІІ розряду з готелем". Мала кімнати для проїжджих та примикаючі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Зберігся не тільки сам «будинок другого розряду», але і капітальний паркан, що огороджує чималу територію. На сьогоднішній день це пам'ятка архітектури національного значення, що зберігся до наших днів. Зараз в її приміщеннях розміщаються магазин і СТО.

Наступна Поштова станція розташована на 32 кілометрі траси Житомир-Київ в селі Гурівщина, Це "Будинок І розряду з імператорськими кімнатами". Далі - на 53 кілометрі в селі Калинівка Макарівського р-ну Київської області.