Поф Аргир (доместік схол)
| Поф Аргир | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | до 958 |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Національність | грек |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Посада | доместік схол Сходу |
| Термін | 920—922 роки |
| Попередник | Адралест |
| Наступник | Іоанн Куркуас |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Аргири |
| Батько | Євстафій Аргир |
| Брати, сестри | Лев Аргир |
| Діти | 1 син |
Поф Аргир (*Πόθος Ἀργυρός, д/н — до 958) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.
Життєпис ред.
Походив з провінційного знатного роду Аргирів. Син Євстафія Аргира. Розпочав службу за часів імператора Льва VI, також на візантійському флоті. Близько 910 року разом з братом Левом розпочав службу в загоні манглабітів (особистій охороні імператора). Тоді ж після смерті батька спільно з братом поховав того в монастирі Св. Єлизавети в фемі Харсіан.
Брав участь у битві при Архелої 917 році. У 919 році був серед тих, хто підтримав сходження Романа Лакапіна на імператорський трон. Невдовзі брав участь у придушенні повстання Льва Фоки Старшого. Наприкінці 920 або на початку 921 року призначається доместиком схол Заходу. Очолив війська Візантії у війні проти Болгарії. Але у битві при Пегах (неподалік від Константинополя) зазнав поразки від царя Симеона I. У 922 році позбавлено посади.
Після цього залишився у почті імператора Романа I, але той йому вже не доручав керувати військами. Помер до 958 року.
Родина ред.
- Поф Аргир (д/н—після 958), патрикій
Джерела ред.
- Cheynet, J.-C.; Vannier, J.-F. (2003). «Les Argyroi». Zbornik Radova Vizantološkog Instituta 40: 57–90. ISSN 0584-9888.
- Lilie, Ralph-Johannes; Ludwig, Claudia; Zielke, Beate; Pratsch, Thomas, eds. (2013). Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit Online. Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften. Nach Vorarbeiten F. Winkelmanns erstellt (in German). De Gruyter.