Посвірж золотогузий

вид птахів
Посвірж золотогузий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Посвірж (Sicalis)
Вид: Посвірж золотогузий
Sicalis uropigyalis
(d'Orbigny & Lafresnaye, 1837)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Emberiza uropigyalis
Sicalis uropygialis
Посилання
Вікісховище: Sicalis uropigyalis
Віківиди: Sicalis uropigyalis
ITIS: 997770
МСОП: 22723316
NCBI: 1226211

Посві́рж золотогузий[2] (Sicalis uropigyalis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.

Опис ред.

Довжина птаха становить 14 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия жовті, на обличчі сіра "маска". Спина сірувата, поцяткована темними плямками, крила і хвіст темно-сірі, нижня частина тіла зеленувато-жовта. У самиць голова оливково-жовта, на потилиці темні плямки. Верхня частина тіла темно-сіра, нижня частина тіла жовтувата.

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:[3]

  • S. u. sharpei (Berlepsch & Stolzmann, 1894) — Анди на північному заході і в центрі Перу (від Кахамарки до Хуніна);
  • S. u. uropigyalis (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — Анди на півдні Перу, в Болівії, на півночі Чилі (на південь до Антофагасти) та на північному заході Аргентини (на південь до Тукуману).

Поширення і екологія ред.

Золотогузі посвіржі мешкають в Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть на сухих високогірних луках пуна та серед скель. Зустрічаються на висоті від 3500 до 4800 м над рівнем моря, в Чилі на висоті від 2500 м над рівнем моря. Живляться насінням, комахами та їх личинками.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Sicalis uropigyalis. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.