Посвідка на постійне проживання
По́свідка на пості́йне прожива́ння (ППП, заст. укр. вид на проживання[1]) — документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в країні. Зазвичай, це документ, який надає право на вільний виїзд з країни та в'їзд до неї протягом усього терміну дії дозволу на постійне проживання. В той же час, в деяких країнах наявність посвідки на постійне проживання не звільняє від необхідності отримання особами, що постійно проживають на їх території, в'їзних та виїзних віз.
| Посвідка на постійне проживання | |
|---|---|
| Тип документу | посвідчення особи |
| Призначення | ідентифікація особи |
Про посвідку ред.
В Україні іноземні громадяни можуть отримати посвідку на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію.
В законодавстві деяких країн (наприклад, Швейцарія, Австрія, Іспанія, Італія, Мальта, Естонія тощо) є положення, що дозволяють заможним іноземцям отримати ППП без права на роботу. В перелічених країнах іноземці можуть отримати інший тип ППП — з правом на роботу.
Можливість переходу з Посвідки на тимчасове проживання на ППП (або статус постійного резидента) виникає зазвичай через 5 років для більшості країн ЄС. Тим не менше, в таких країнах як Бельгія або Угорщина, такий перехід можливий через три роки легального проживання в країні. В Швейцарії у більшості випадків перехід на статус постійного жителя (Permit C) можливий після 10 років перебування у статусі тимчасового жителя (Permit B).
Слід зазначити, що згідно з Законом України «Про імміграцію»[2] громадяни іноземних держав, які отримали посвідку на постійне проживання, прирівнюються у своїх правах до громадян України. Серед них можна виокремити наступні:
- право на освіту;
- право на отримання громадянства України;
- право на працевлаштування без додаткових дозволів;
- право відвідувати Україну будь-яку кількість разів на рік або безвиїзно знаходитись в країні;
- право відкривати та вільно користуватись банківськими рахунками;
- право сплачувати податки як податковий резидент;
- право отримувати візи на території України для поїздок за кордон;
- право на пенсійне забезпечення тощо.[3]
Отримання посвідки на постійне проживання в Україні ред.
Посвідка на постійне проживання оформляється Державною міграційною службою[4] на підставі Дозволу на імміграцію в порядку, встановленому МВС.[5] та прибуття на постійне місце проживання до України.
У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»[6] зазначено, що іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання (для отримання посвідки на постійне проживання іноземцями, для яких в'їзд на територію України передбачений за візовим режимом, необхідною умовою є оформлення довгострокової імміграційної візи типу «Д» та в'їзд в Україну саме по цій візі[7]).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Вид // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Закон України. "Про імміграцію". Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 20 травня 2017.
- ↑ Посвідка на постійне проживання. vidnazhitelstvo.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
- ↑ Державна Міграційна Служба України: офіційний сайт. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 1 травня 2013.
- ↑ Оформлення посвідки на постійне проживання особам, які іммігрували в Україну. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 1 травня 2013.
- ↑ Закон України. "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 19 листопада 2012.
- ↑ МЗС. Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015.
Посилання ред.
| У Вікісловнику є сторінка дозвіл_на_проживання. |
- Вид на проживання [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.