Вікіпедія

Попихін Євген Миколайович

Євген Миколайович Попихін (19 лютого 1960, Москва, СРСР) — радянський хокеїст (захисник) і російський тренер. Майстер спорту СРСР міжнародного класу.

Євген Попихін
Особові дані
Народження 19 лютого 1960(1960-02-19) (64 роки)
Москва, СРСР
Зріст 180 см
Позиція захисник
Номер 6 («Динамо» М)
Юнацькі клуби
«Динамо» (Москва)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979–1980 СРСР «Динамо» (Харків) 20 (4)
1980–1984 СРСР «Динамо» (Рига) 196 (9)
1984–1991 СРСР «Динамо» (Москва) 287 (17)
1991–1992 Швейцарія «Давос» 24 (9)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990 СРСР СРСР 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998–1999 Швейцарія «SCH Säntis»
1999–2002 Швейцарія «Рапперсвіль-Йона»
2002–2005 Швейцарія «Фрібур-Готтерон»
2007–2008 Росія «Хімік» (Митищі)
2007–2010 Росія «Торпедо» (НН)
2010–2011 Росія «Автомобіліст»
2012–2014 Росія «Амур» (Хабаровськ)
2015–2017 Росія «Нафтохімік»
2017–2018 Росія «СКА-Нева»
2019– Узбекистан «Хумо» (Ташкент)[en]
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР міжнародного класу
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Біографічні відомості ред.

Вихованець московського «Динамо». Переможець молодіжної першості СРСР 1979 року[1]. Срібний призер і кращий захисник юніорського чемпіонату Європи 1978 року. Переможець молодіжної першості світу 1980 року. Найбільш відомими серед його партнерів стали олімпійські чемпіони Володимир Крутов, Ігор Ларіонов і Сергій Свєтлов[2].

Першою командою майстрів стало харківське «Динамо», дебютант другої ліги. Наступні одинадцять сезонів захищав кольори динамівських колективів з Риги і Москви. У складі московського клубу двічі ставав чемпіоном і чотири рази призером чемпіонатів Радянського Союзу. Був капітаном команди. Учасник суперсерій проти клубів Національної хокейної ліги. 1990 року обирався до списку 34 кращих гравців сезону. У вищій лізі виходив на лід у 483 матчах (26+51).

У грудні 1990 року провів чотири матчі за національну збірну Радянського Союзу і став переможцем традиційного міжнародного турніру на призи московської газети «Известия»[3]. У складі другої збірної СРСР — шестиразовий переможець міжнародного турніру на призи газети «Ленинградская правда»[4].

У швейцарському клубові «Давос» завершив ігрову кар'єру і розпочав тренерську діяльність (очолював молодіжну команду). Працював головним тренером у командах НЛА «Рапперсвіль-Йона» і «Фрібур-Готтерон».

2005 року повернувся до Росії. Працював у клубах «Локомотив» (Ярославль), «Хімік» (Митищі), «Торпедо» (Нижній Новгород), «Автомобіліст» (Єкатеринбург), «Динамо» (Мінськ, Білорусь), «Амур» (Хабаровськ), «Нафтохімік» (Нижньокамськ), «СКА-Нева» (Санкт-Петербург) і «Хумо» (Ташкент, Узбекистан).

Досягнення ред.

  • Чемпіон СРСР (2): 1990, 1991
  • Срібнй призер (3): 1985, 1986, 1987
  • Бронзовий призер (1): 1988
  • Фіналіст Кубка СРСР (1): 1988
  • Фіналіст Кубка ліги (1): 1989
  • Чемпіон світу серед молоді (1): 1980
  • Віце-чемпіон юніорського чемпіонату Європи (1): 1978
  • Переможець турніру газети «Известия» (1): 1990
  • Переможець турніру газети «Ленинградская правда» (6): 1984, 1985, 1986, 1987, 1990, 1991

Статистика ред.

Статистика виступів у збірній Радянського Союзу:

№ Дата Місце Турнір Суперник Рахунок Голи
1 16.12.1990 Москва Приз «Известий»   Швеція 5:1 Андрієвський (2), Каменський, Ковальов, Семак — Шедін[en]
2 18.12.1990 Москва Приз «Известий»   Фінляндія 6:1 Бякін, Каменський (2), Кравчук, Семак, Жамнов — Куркінен
3 20.12.1990 Москва Приз «Известий»   Канада 6:1 Гордіюк, Ковальов, Масленников, Нємчинов (2), Юлдашев — Пек
4 21.12.1990 Москва Приз «Известий»   Чехословаччина 2:2 Андрієвський, Буцаєв — Беранек, Хорват

У юніорській і молодіжній збірних:

Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
1978 СРСР (юніорська) ЮЧЄ   5 3 2 5 8
1980 СРСР (молодіжна) МЧС   5 0 1 1 4

Примітки ред.

  1. ↑ Отечественный хоккей. Первый, второй, третий и четвертый эшелоны 1975/1976 — 1979/1980. Молодежные и юношеские чемпионаты СССР 1975/1976 — 1979/1980. // Под общей редакцией Александра Серебринникова. — Москва, 2014. — С. 136—137. (рос.) [1]
  2. ↑ Очередной триумф советской сборной (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Процитовано 26 квітня 2020.
  3. ↑ Турнір «Известия»-1990 (російська) . «Хоккейные архивы». Процитовано 27 квітня 2020.
  4. ↑ Турнір «Ленинградская правда» (російська) . «Хоккейные архивы». Процитовано 27 квітня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попихін_Євген_Миколайович&oldid=27886339