Поліп
Полі́п (з грец. polýpus, буквально — «багатоногий») — безстатева стадія розвитку або життєва форма типу Кнідарій. Поліпи ведуть зазвичай прикріплений спосіб життя, рідше вільноживучі. Живуть поодинці або колоніями. Також, утворюють поліморфічні колонії.
У представників класу Anthozoa, який охоплює морські анемони і корали, індивідуум — завжди поліп; у класу Гідроїдні (Hydrozoa), проте, індивідуум є або поліпом, або медузою.
Розміри від декількох міліметрів до кількох метрів (рідко). Переважно морські організми (окрім гідр і близьких до них форм), які ведуть зазвичай прикріплений спосіб життя. Тіло зазвичай циліндричне. На верхній стороні тіла — рот, оточений щупальцями; нижня сторона (підстава) служить «підошвою», що прикріплює поліп до субстрата (у одиночних форм), або сполучена з тілом (столоном) колонії. Багато поліпів мають твердий зовнішній або внутрішній скелет, органічний або вапняний. Рухи поліпа зазвичай обмежені витягуванням і скороченням тіла і щупалець, деякі одиночні поліпи (гідри, актинії) можуть поволі пересуватися субстратом. У метагенетічних (див. Чергування поколінь) форм кнідарій (у гідроїдних, окрім гідр, і сцифоїдних) поліп є безстатевим поколінням, оскільки здатний до розмноження тільки брунькуванням або поперечним діленням і утворює або подібних до себе поліпів, або медуз. У гомогенетичних форм (гідри, коралові поліпи) поліпи здатні розмножуватися також статевим шляхом з утворенням із яєць личинок — планул, що перетворюються на поліпа. Статеві залози поліпа, що є тільки у гомогенетичних форм Кнідарій, розташовуються в ектодермі (у гідр) або в ентодермі (у коралових поліпів). Статеві продукти виходять назовні через розриви стінок гонад. У деяких актиній всі стадії розвитку проходять в кишковій порожнині материнського організму, та молоді особини виводяться назовні через рот.
Анатомія ред.
Тіло поліпа можна грубо порівняти за структурою з мішечком, стінка якого складається з двох шарів клітин. Зовнішній шар відомий як ектодерма, а внутрішній шар — як ентодерма. Між ектодермою і ентодермою розміщена мезоглея (підтримуючий шар безструктурної желатинової субстанції), яка виділяється внутрішніми шарами стінки тіла. Мезоглея може бути дуже тонким шаром, але може досягати суттєвої товщини і містити скелетні елементи, сформовані клітинами, які перемістилися сюди з ектодерми.
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Мішечкоподібне тіло, утворене таким чином, прикріпляється зазвичай до якогось міцного об'єкта його нижнім кінцем, і носить на передньому кінці рот, якого оточує кільце щупалець, подібних до пальців рукавички.
Щупальця — органи, які служать як для дотикового чуття, так і для захоплення їжі. Щупальця щільно вкриті жалячими клітинами або нематоцитами, за допомогою яких поліп міцно утримує і водночас паралізує або вбиває живі організми різних видів. За допомогою подовжньої м'язової волокнини, сформованої клітинами ектодерми, щупальця стискаються і супроводжують їжу до рота. Завдяки кільцевому розташуванні м'язової волокнини, щупальця можуть бути розтягнуті або засунені після скорочення. Завдяки м'язовим волокнам, що належать до того ж двом системам, ціле тіло може бути стиснуте або виструнчене.
У тілі поліпа можна розрізнити колонку, круглу або овальну в розрізі, що формує стовбур і спирається основою або ногою і увінчаний короною щупалець, які охоплюють область перистому, в центрі якої — рот.
Як правило, в тілі немає ніякого іншого отвору окрім рота, але в деяких випадках вивідні пори залягають у нозі, або можуть залягати на кінцівках щупалець. Тому очевидно, що поліп — тварина дуже простої структури, яка не змінилася значно протягом близько півмільярда років (за загальноприйнятим датуванням кембрійських осадів), іноді їх називають «живими копалинами».
Зовнішня форма поліпа значно варіює в різних випадках. Стовбур буває довгим і струнким, або настільки коротким у вертикальному напрямі, що тіло стає дископодібним. Щупалець може бути багато сотень або дуже мало, в окремих випадках тільки одне або два. Вони бувають довгі і волокнисті, або нитчасті й скорочені до опуклостей або бородавок. Вони можуть бути прості і без гілок, або можуть бути перисті. Рот — горизонтальний оточений перистомою, або — випнутий і воронкоподібний. Що стосується внутрішньої структури, то поліпи виказують два виразні види організації, кожна з яких характерна одному з двох класів, Гідроїдні (Hydrozoa) і Anthozoa.
У класу Гідроїдні, поліпи часто є дуже простими, подібно до поширених маленьких прісноводих різновидів Гідри. Поліпи Anthozoa, зокрема корали і морські анемони, значно складніші завдяки розвитку трубчастого Stomodeum[en], що веде всередину від рота і ряд бриж (радіальних розділень). Багато з бриж випинаються в черевній западині, але деякі тягнуться від стінки тіла до центрального Stomodeum[en].
Розмноження ред.
Майже універсальною властивістю поліпів є розмноження не статевим шляхом, а брунькуванням. Цей метод розмноження може комбінуватися зі статевим розмноженням, або може бути єдиним методом, яким поліп творить потомство, якщо в нього немає статевих органів. У багатьох випадках бруньки сформовані не окремо від батьківського поліпа, а залишаються з'єднаними з ним, тому колонії, що формуються, які можуть досягати великих розмірів і містити величезну кількість особин. Невеликі відмінності в методі брунькування призводять до великих варіацій форм колоній. Корали, що утворюють рифи — це колонії поліпів, посилені скелетом.
Етимологія ред.
Назву «поліп» ці організми отримали від їхньої передбачуваної схожості до восьминога (фр. poulpe), з колом звивистих рук навколо рота. Це порівняння відрізняється від загальної назви «корали-комахи», що застосовується до поліпів, які утворюють корали. Подібно до них зоряно у формі.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Біологічний енциклопедичний словник / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.