Полівінілацетат
Полівінілацетат (скорочено ПВА), [−CH2 − CH (OCOCH3)]n — полімер вінілацетату.
| Полівінілацетат | |
|---|---|
 Polyvinyl acetate
| |
| Назва за IUPAC | poly (1-acetyloxiethylene) |
| Інші назви | PVAc, PVA |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 9003-20-7 |
| PubChem | 7758 |
| Номер EINECS | 618-358-7 |
| KEGG | C12282 |
| ChEBI | 32028 |
| SMILES | |
| InChI | |
| Номер Бельштейна | 8192148 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | (C4H6O2)n |
| Молярна маса | 86.09 g/mol/unit |
| Небезпеки | |
| MSDS | MSDS |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Історія ред.
Англійськими вченими в 1951 році було з'ясовано, що при полімеризації вінілацетату в толуольному розчині в присутності каталізатора (суміш перборату натрію і оцтового ангідриду) утворюється продукт близький за властивостями до натуральних смол — полівінілацетат.[1]
Використання ред.
Інертний прозорий нетоксичний полімер без смаку і запаху, густиною 1180—1190 кг/м³. Його молекулярна маса знаходиться в межах від 10000 до 1600000 залежно від способу і умов полімеризації. Має аморфну структуру. Теплостійкість по Віка становить 37−38 °С, температура склування — 28 °С.[2]
Полівінілацетат стійкий до дії світла при підвищеній температурі (до 100 °С) і до температурної дії.[2] При 120 °С розвивається незворотня пластична течія. При нагріванні до 170 °С проходить деструкція полівінілацетату, яка супроводжується виділенням оцтової кислоти і утворенням подвійних зв'язків у головному ланцюгу. При цьому під дією температури і кисню повітря проходить зшивання макромолекул з утворенням нерозчинного полімеру.[2]
Полівінілацетат, як полярний полімер, набухає у воді, руйнується під дією сильних кислот і лугів.[2] В присутності водних розчинів, кислот і лугів при нагріванні він легко гідролізується в полівініловий спирт. Добре розчиняється в багатьох органічних розчинниках, добре суміщається з пластифікаторами, з ефірами целюлози, з хлорованим каучуком, а також з деякими поліефірами і фенолформальдегідними олігомерами.[2]
Полівінілацетат (ПВА) містить сильно полярні групи (С(О)СН3,–ОН).[3][4]
Водні дисперсії (ПВАД) плівкоутворюючий і клеючий матеріал. Можливе використання як лаків, плівок, клеїв (широковідомий клей ПВА) для склеювання картонної тари під харчові продукти.[5]
Примітки ред.
- ↑ ВЕЩИ И ВЕЩЕСТВА: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)
- ↑ а б в г д Масленнікова Л.Д., Шелест І.В. Вплив полівінілацетату на зміну структури поліакрилату[недоступне посилання з липня 2019] Восточно-Европейский журнал передовых технологий[недоступне посилання з червня 2019]. — 2011, №1/9[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Гупало О.П. Високомолекулярні сполуки / О.П. Гупало, Н.М. Ватаманюк. – К. : Вид- воНМКВО. – 1993. – 243 с
- ↑ Химическая энциклопедия словарь. – М. : Изд-во "Советская энциклопедия". – 1990. – Т. 1. – 623.
- ↑ Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991. — 574 с. ISBN 5-7245-0590-8