Поляниченко Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Поляниченко (23 грудня 1895, Путивль — 29 лютого 1968, Дзауджікау, Північно-Осетинська АРСР) — композитор, диригент, скрипковий майстер, один із засновників Північно-Осетинського відділення Спілки композиторів, заслужений діяч мистецтва Північно-Осетинської АРСР.

Олександр Поляниченко
Поляниченко Олександр Олександрович
Основна інформація
Дата народження	23 грудня 1895(1895-12-23)
Місце народження	м. Путивль
Дата смерті	29 лютого 1968(1968-02-29) (72 роки)
Місце смерті	м. Дзауджікау, Північно-Осетинська АРСР
Нагороди

Життєпис

Народився 1895 року в місті Путивль. Після смерті батька разом із матір'ю переїхав до Москви, де з 1907 року навчався у Строгановському художньо-промисловому училищі, після закінчення якого з 1915 року викладав у Путивлі малювання та креслення. Надалі працював у Маріуполі, де в 1920 році вивчав гру на скрипці у скрипкового педагога Ісаї Закоми. З 1923 по 1926 рік навчався в Ростовській консерваторії. З 1927 року грав у симфонічному оркестрі в Орджонікідзе, викладав у класі скрипки в Орджонікідзевській музичній школі та училищі мистецтв.

З 1934 року — завідувач музичної частиною, диригент Північно-Осетинського музичного драматичного театру.

Був одним із засновників Північно-Осетинського відділення Спілки композиторів, понад двадцять років був його головою (1937—1946; 1956—1961) . Вивчав та збирав матеріали осетинської музичної народної творчості . Виконав понад п'ятдесят музичних оформлень драматичних спектаклів. Написав оперу «Фатіма» за поемою Коста Хетагурова, музику до спектаклів «Бажання Паша», «Отелло», які представлялися на сценах Орджонікідзе .

Будучи студентом Ростовської консерваторії, став володарем скрипки Джузеппе Гварнері . Займався виготовленням скрипок. Створив 108 скрипок . Його роботу «Скрипка № 45» було визнано однією з найкращих копій скрипкового майстра Джузеппе Гварнері. Ця скрипка була придбана квартетом імені Комітаса . Створив близько 50 інструментів у стилі Джузеппе Гварнері. Потім вивчав школу створення скрипок Антоніо Страдіварі. Його «Скрипка № 65» посіла перше місце у конкурсі скрипкових інструментів і нині перебуває у Державній колекції унікальних музичних інструментів (№ 77 у реєстрі). На його скрипках грали Ігор Семенович Безродний, Галина Всеволодівна Баринова .

З 1964 року входив до Ради скрипкових майстрів при Міністерстві культури СРСР.

Проживав у будинку № 20 на Набережній вулиці (сьогодні — вулиця Тхапсаєва) в Орджонікідзе. У цьому будинку створив близько 30 скрипок, зокрема копію скрипки «Імператор» Страдіварі. Помер у лютому 1968 року на 73-му році.

Основні твори

• опера «Фатима» (одноактна, за однойменною поемою К. Хетагурова, 1949);
• музична комедія «Кохання вимагає жертв» для симфонічного оркестру: картина Фандир (1939), увертюра Ірон (1948), Осетинська танцювальна сюїта (1950), Зілга (1953), поема Сослан і Кошер (1954), Капричіо, урочисту ходу (1964);
• «Поема» для скрипок та симфонічного оркестру (1953);
• «Концертна балада» для віолончелі та симфонічного оркестру (1955);
• «Сюїта на осетинські теми» для оркестру народних інструментів (1952);
• «Фантазія на осетинські теми» (1952),
• «Сімд нартів» (1956);
• «Осетинська молодіжна» для хору та оркестру народних інструментів (сл. Г. Плієва, 1940);
• Струнний квартет (1959);
• «Сімд» для скрипки та фортепіано (1950);
• Шість осетинських мелодій (1952);
• Вальси для фортепіано (1939);
• Фантазії та варіації (1945)
• Шість прелюдій (1946),
• Осетинські танці (1956);

Нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора (1960)
• Заслужений митець Північно-Осетинської АРСР (1947)

Література

• Будинок, у якому жив композитор та скрипковий майстер А. А. Поляниченка
• Томаева А. Вторая любовь. — Орджоникидзе, 1966. — С. 3—47.
• Русанов А. Отечественная скрипка // Социалистическая Осетия : газета. — 1963. — Число 26. — 7.
• Некролог // Социалистическая Осетия : газета. — 1968. — Число 28. — 3.

Посилання

• Камілла Бадоєва, Перший голова Спілки композиторів Північної Осетії