Полякам
«Полякам» — вірш Тараса Шевченка, який датується за місцем автографа в «Малій книжці» та часом перебування поета, з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 років, в Орській фортеці. Вірш присвячений польським політичним засланцям, з якими поет познайомився на засланні[1].
| Полякам | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1847—1848 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Передумови ред.
З перших днів перебування в Орській фортеці Шевченко близько зійшовся з польськими засланцями. Очевидно, часті зустрічі і розмови з ними навіяли задум написати поезію «Полякам»[1].
Написання ред.
Дату створення вірша в автографах не зазначено. Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 року та часом перебування Тараса Шевченка, з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 року, в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 року, Орська фортеця[1].
Первісний автограф не відомий. Після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 року (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня) Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до «Малої книжки» (без номера до сьомого зшитка за 1846—1847 роки). По дорозі з заслання, під час короткочасної зупинки в Астрахані, 20 серпня 1857 року Шевченко переписав вірш з «Малої книжки», з відмінами у рядках 3 і 11, до зошита С. А. Незабитовського з дарчим написом: «Степанові Незабитовському на пам'ять 20 августа 1857»[1].
До того часу вірш мав 24 рядки. Пізніше, очевидно, наприкінці 1857—на початку 1858 років у Нижньому Новгороді (не пізніше 8 березня), Шевченко дописав останні вісім рядків. Під час перебування в Москві, 14 березня 1858 року, поет переписав вірш з деякими виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Як і в «Малій книжці» та в зшитку, у «Більшій книжці» нема назви. Внизу ліворуч дата переписування твору до «Більшої книжки»: «14 марта»[1].
Автограф у листі до М. Максимовича від 5 квітня 1858 року має назву «Полякам» і підпис «Кобзарь Дармограй». Це остаточна редакція твору. Від автографа у «Більшій книжці» вона відрізняється, крім назви і підпису, рядком 32: «Ми оновим наш тихий рай» замість «Возобновим наш тихий рай»[1].
З віршем «Полякам» П. Куліш знайомився ще в рукопису. В його листі до поета приблизно від початку 20-х чисел листопада 1858 року було написано
|
Учора я сказав Вам дещо про стихи, да й злякавсь, щоб Ви не прийняли того за вхибу своєму достоїнству поетичному. Коли б хто інший написав Ваше слово до ляхів, то, може, високо я поставив би його — так як Ви «Казаночок» (йдеться про поезію Я. Щоголіва «Гречкосій», в якій є рядки: «Вітер віє-повіває, казаночок простигає»). Но ви самі поставили таку високу міру в печатних і непечатних Ваших віршах, що й найплохший критик зуміє вказати, що нижче її, тої міри. Може, я помиляюсь, як дитина, судячи про Ваші вірші, да лучче ж Вам знать, що дітська моя думка од Вас не замкнута, ніж не знать, що справді в чоловіка на думці![2][1] | 
|
Зміст ред.
Поет звертається у вірші до поляків, згадуючи часи розквіту козацтва і розмірковуючи про причини нещасть України. Він стверджує, що в минулому козаки і поляки не були ворогами. Ситуація змінилася, коли польські магнати почали колонізацію українських земель, і римо-католицькі священики почали пропагувати католицьку віру замість православ'я.
Тоді між поляками і козаками відбулася кровопролитна боротьба, яка остаточно завадила взаєморозумінню між ними. Однак поет вважає, що це все ще можливо. Він звертається до поляків, щоб вони «подали козакам руку» і разом з ними відновили «рай наш тихий»[3][4].
Особливості вірша ред.
На думку польського літературознавця Мар'яна Якубця вірш «Полякам» слід розглядати як доповнення послання рядків Шевченка, в яких він говорить про причини поневолення своєї батьківщини і буквально вказує, що ворогами України є не всі країни, а тільки олігархи колонізованих українські землі і римо-католицькі священики, які насильницько поширювати свою віру в цих областях[4].
Твір побудований на контрасті – з одного боку, Шевченко зображує ідилічний образ дострокової повної згоди поляків і козаків, а з іншого підкреслює кривавий хід конфлікту між двома сторонами, що сталося завдяки діяльності зазначених вище осіб. Порятунком і можливістю для згоди повинна бути взаємна любов в християнському дусі[4].
Таким чином, вірш «Полякам» стає одним із дедалі частіших у пізній творчості Шевченка відсилань до історії та етики християнства.
Вірш приймає ту ж конвенцію про повернення до народу, яку представляв попередній твір, адресований українцям, «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє»[4].
Видання і публікація ред.
Вперше надруковано за автографом у листі до М. О. Максимовича у львівській газеті «Dziennik Literacki» 30 липня 1861 року[1].
У виданні «Поезії Тараса Шевченка», надрукованому у Львові 1867 року[5], де твір вперше введено до збірки, була інша назва: «Ляхам. Бр. Залеському» (очевидно, редакторська). У виданні: «„Кобзарь Тараса Шевченка“ / Коштом Д. Е. Кожанчикова», випущеного в Петербурзі 1867 року[6], вірш надруковано за «Більшою книжкою», але без останніх восьми рядків (можливо, з огляду на цензуру)[1].
Списки вірша поширювалися з довільними назвами: з рукописними вставками у примірнику «Кобзаря» 1860 року, що належав Л. Лопатинському[7] — «Бр. Залеському», у «Кобзарі» 1865 року, переписаному Д. Демченком[8] — «Полякам», у рукописному «Кобзарі» 1866 року[9] — «Богдану Залеському», у списку невідомої особи[10] — «Ляхам», у списку В. Бондарчука[11] — «Полякам». Але у всіх зазначених випадках рядок 31, як і в «Малій книжці», — «І іменем Христовим знову»[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л «Полякам» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 48; 581-583.] litopys.org.ua Процитовано 21 квітня 2023
- ↑ Листи до Тараса Шевченка. — С. 124
- ↑ Шевченківський словник, Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР, 1978.
- ↑ а б в г Marian Jakóbiec, Wstęp [w:] T. Szewczenko, Wybór poezji, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1974.
- ↑ «Поезії Тараса Шевченка». Львів, 1867. — Т. 1. — С. 57
- ↑ Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 367
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 535, с. 220
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 81, с. 175 — 176
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 252
- ↑ РДІА, ф. 309, оп. 1, № 2092, арк. 5
- ↑ ДАРФ, ф. 312, оп. 2, № 471, арк. 46 звор. — 47 звор.
Бібліографія ред.
| У Вікіджерелах є |
- Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 2001. — ISBN 966-00-0625-X. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — 784 с. — ISBN 966-00-0708-6.
Посилання ред.
- «Полякам» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 262—264.