Вікіпедія

Поль Лакруа

Поль Лакруа (фр. Paul Lacroix; псевдонім Jacob le bibliophile[8]; 1806—1884) — французький письменник, більш відомий під псевдонімом «Bibliophile Jacob» («Бібліофіл Жакоб»), історик.

Поль Лакруа
Псевдонім Bibliophile Jacob, P. L. Jacob, Antony Dubourg[1], Louis Jacob[1], P.-L. Jacob[1], Paul-Louis Jacob[1], Bibliofil Žakob[1] і Pierre Dufour[2]
Народився 27 лютого 1806(1806-02-27)[3]
Париж
Помер 16 жовтня 1884(1884-10-16)[4][5][6] (78 років)
Арсенальна бібліотека, IV округ Парижа
Поховання Цвинтар Монмартр[7]
Країна  Франція
Місце проживання Арсенальна бібліотека
Діяльність письменник, журналіст, бібліотекар, драматург, історик, бібліограф
Сфера роботи історія[1][1][1], бібліографія[1][1][1], література[1][1][1] і журналістика[1][1][1]
Заклад Le Gastronomed
Мова творів французька
Батько Jean-Louis Lacroixd
Брати, сестри Jules Lacroixd
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону
CMNS: Поль Лакруа у Вікісховищі

Був бібліотекарем Арсенальної бібліотеки. Лакруа відрізнявся надзвичайною плідністю, але далеко не все, що з'являлося під його ім'ям, належало його перу. Ім'я Лакруа часто було такою ж фірмою, як підпис Дюма-батька — на незліченних романах, які вважалися його творами. Лакруа написав цілу серію історичних чи псевдоісторичних романів: «L'Assassinat d'un roi», «Les soirées de sir Walter Scott a Paris», «La Folle d'Orléans», «Les Francs-Taupins», «Une bonne fortune de Racine» та ін.

Він був співробітником Анрі Мартена у першому виданні його «Histoire de France» та «Hist. de Soissons», потім почав велику «Історію Франції XVI століття», що залишилася незакінченою. Чудово і розкішно виданий ним разом із Сере Le Moyen Age і La Renaissance (1847—1852). Він написав також:

  • «Histoire de la prostitution chez tous les peuples» (1851—1852),
  • «Histoire politique et populaire de Napoleon III» (1853),
  • «Histoire de la vie et du règne de Nicolas I, empereur de Russie» (1864—1875; незакінчена праця, за яку Лакруа отримав пенсію від російського двору),
  • «Enigmes et découvertes»,
  • «Mélanges»,
  • «Dissertations bibliographiques»,
  • «Biographie molièresque» (1872),
  • «Iconographie molièresque» та багато інших.

Його молодший брат Жюль Лакруа (1809—1887) був відомий свого часу як поет, третій чи четвертий чоловік Кароліни Собаньської.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Czech National Authority Database
  2. ↑ 1911 Encyclopædia Britannica/Lacroix, Paul // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. ↑ Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
  6. ↑ GeneaStar
  7. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article265
  8. ↑ Jacob le bibliophile // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поль_Лакруа&oldid=33645395