Полоз Петро Варнавович (15.02.1915 р. у с. Митрофанівка, Новопразька волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія – травень 1963[уточнити]) – військовий льотчик, учасник радянсько-німецької війни, нагороджений званням Героя Радянського Союзу; 1963 року позбавлений цього звання у зв'язку із засудженням за вбивство. Розстріляний за вироком суду.

Полоз Петро Варнавович
Загальна інформація
Народження 19 січня (1 лютого) 1913
Митрофанівка, Новопразька волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 3 травня 1963(1963-05-03) (50 років)
Військова служба
Війни / битви Бої на Халхин-Голі і німецько-радянська війна
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Одеси» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги»

З життєпису ред.

Після закінчення Єнакіївського аероклубу і Ворошиловградської військової авіаційної школи у 1937 році у званні лейтенанта служив у Забайкаллі. Брав участь у боях на Халхін-Голі (1939), збив один японський літак, нагороджений орденом Леніна. У 1940 р. закінчив Липецькі вищі авіаційні курси удосконалення командного складу. Учасник радянсько-німецької війни. Був командиром ескадрильї. Брав участь у боях під Одесою, Харковом, Сталінградом, на Курській дузі, у визволенні України.

Звання Героя Радянського Союзу удостоєний 10 січня 1942 р. За роки війни здійснив 254 бойових вильотів, збив 19 літаків (8 особисто, 11 у групі).

У 1947 р. підполковник Полоз за станом здоров’я був демобілізований. Працював пілотом урядових спецрейсів цивільної авіації. В липні 1962 року у стані афекту під час сімейної сварки вбив двох людей (сусіда, ним виявився начальник особистої охорони М.С. Хрущова, та його дружину[1]), за що був засуджений народним судом 07.12.1962 р. до вищої міри покарання і розстріляний 19.07.1963 р.[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 липня 1963 позбавлений звання Героя і всіх нагород[3].

Примітки ред.

  1. Ходили вперті чутки, що один із убитих був особистим охоронцем Хрущова - див.: «Звання Героя позбавити...» - Голос України
  2. Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України /Випуск І. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2014. – 287 с. – C. 104.
  3. «Звання Героя позбавити...» - Голос України

Посилання ред.