Погорілий Віктор Сергійович

Погорілий Віктор Сергійович;
	Підполковник
Загальна інформація
Народження	29 травня 1980; Звенигородка
Смерть	29 серпня 2014 (34 роки); Новокатеринівка
Поховання	Новомосковський район
Alma Mater	Військова академія (Одеса)
Військова служба
Роки служби	2001-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки

Ві́ктор Сергі́йович Погорі́лий (29 травня 1980(19800529) — 29 серпня 2014) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Погорілий.

Короткий життєпис ред.

Народився 1980 року в місті Звенигородка (Черкаська область). Закінчив музичну та спортивну школи. Неодноразовий призер районних та обласних спортивних змагань.

1997 року вступив до Одеського інституту сухопутних військ, по закінченні якого у 2001 році був направлений до 93-ї бригади. Служив на посадах командира роти, начальника гарнізонного клубу, заступника командира батальйону.

Заступник командира 1-го батальйону по роботі з особовим складом, 93-тя окрема механізована бригада.

На фронті перебував з березня 2014 року. Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Новокатеринівка. Загинув разом з значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на грудень 2016 року не ідентифіковані.

Був ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014-го. Опізнаний за експертизою ДНК. Вважався зниклим безвісти, у березні 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих Героїв.

Перепохований в селі Голубівка Новомосковського району 21 березня 2015-го.

Залишилися батьки і дружина та двоє малолітніх дітей.

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

17 липня 2015 2016 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[1]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 40
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]
його іменем названо вулицю в Звенигородці

Примітки ред.

↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела ред.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[1]

[2]