Плісецький Марко Мойсейович

Плісецький Марко Мойсейович
Народився 14 січня 1909(1909-01-14)
Чернігів
Помер 2 квітня 1990(1990-04-02) (81 рік)
Київ
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність фольклорист
Alma mater Київський університет
Вчене звання доктор історичних наук
Науковий ступінь професор
Науковий керівник доктор історичних наук

Марко́ Мойсе́йович Плісе́цький (14 січня 1909(19090114), Чернігів — 2 квітня 1990, Київ) — український літератор, філолог та фольклорист радянських часів. Кандидат філологічних наук (1940), доктор історичних наук (1962), професор (1965).

Життєпис ред.

1924 року закінчив чернігівську семирічку, 1927 — промтехшколу, до 1932 року навчався в технікумі промкооперації.

Як літературний критик вперше виступив 1930 року в журналі «Молодняк».

1937 року закінчив аспірантуру Київського універститету. Учень академіка О. І. Білецького.

Працював журналістом — «Молодий комунар», «Червоний боєць», був на видавничій роботі — «Радянська школа»; друкуватися почав 1931 року. Під час німецько-радянської війни — в редакції газети «Радянська Україна».

Викладав у Київському університеті, інших вищих навчальних закладах республіки — старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. З грудня 1949 року — доцент кафедри російської літератури Ужгородського університету, працював до 1963.

Його твори видавалися російською та українською мовами, окремо та в збірках.

Деякі з виданих:

  • 1939 — «Ритміка поезії Т. Г. Шевченка»,
  • 1939 — «До проблеми романтизму Т. Г. Шевченка»,
  • 1940 — «Умови творення епосу Київської Русі»,
  • 1941 — «Думи та історичні пісні», Київ,
  • Народна лірика / упорядкув., вступ. ст. і прим. М. Плісецького. — Київ: Рад. письменник, 1941. — 274, 4 с. [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
  • 1944 — «Українські думи та історичні пісні», Москва,
  • 1945 — розділ «Український фольклор» у «Нарисі історії української літератури», Видавництво АН УРСР,
  • 1946 — «Фольклорна течія у творчості П. Г. Тичини»,
  • 1947 — «Фольклористичні праці Філарета Колесси»,
  • 1954 — "Взаємозв"язки фольклору донського та запорізького козацтва",
  • 1958 — «Дума про похід запорожців на Кавказ: до проблеми зв'язків українського фольклору з творчістю донського козацтва.»,
  • 1958 — «Про стилі героїчного епосу різних епох»
  • 1960 — «Генезис та ідейність думи про Самійла Кішку», серія «Філолог»,
  • 1961 — "Про походження думи «Івась Коновченко»,
  • 1962 — «Історизм російських билин», Москва, «Вища школа»,
  • 1963 — «Взаємозв'язки російського та героїчного епосу», Видавництво АН СРСР,
  • 1983 — «Згадка про калмиків в українській народній думі».

Не все було гладко в науковій праці; так, в серпні 1946 року ЦК КП(б)У прийняв постанову "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури». Там зазначалося, що автори «Нарису» — виданий Інститутом мови та літератури АН УРСР під редакцією члена-кореспондента АН УРСР С. Маслова — М.Плісецький, М.Ткаченко, Є.Кирилюк, І.Пільгук, С.Шаховський, «перекрутили марксистсько-ленінське розуміння історії української літератури і подали її в буржуазно-націоналістичному дусі».

Джерела ред.