Плутокра́тія (грец. πλουτοκρατία, πλούτος  — багатство, κράτος — влада) — політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу. Також термін можуть використовувати на позначення частини найбагатших представників панівного класу.

Глибоко опрацювала явище плутократії канадська письменниця і політична діячка українського походження, теперішня Міністерка закордонних справ Канади Христя Фріланд у своїй книзі «Плутократи: розквіт глобальних супербагатіїв і занепад всіх інших». На пострадянському просторі цей термін, як різновид «влади небагатьох» підміняють більш загальним — олігархією.

Фашисти та націонал-соціалісти у своїй політичній риториці та пропаганді зневажливо та глузливо називали плутократіями та плутократами західні демократичні держави та їх правителів.[1][2] Італійський фашистський диктатор Беніто Муссоліні у своєму політичному заповіті зазначав: «Моя диктатура була набагато м'якшою за деякі демократії, в яких панують плутократи».[3]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Герцштейн Р. Э. Война, которую выиграл Гитлер / Пер. с англ. А. Л. Уткина, А. В. Бушуева, И. С. Соколова под общ. ред. Г. Ю. Пернавского. — Смоленск: Русич, 1996. — 608 с. — (Тирания). — Тираж 5000 экз. ISBN 5-88590-223-2. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  2. David Irving. Goebbels. Mastermind of the Third Reich. — Parforce (UK) Ltd., 1996—939 pages. — ISBN-10: 1872197132. page: 568, 581, 591, 613, 681, 801 [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  3. Політичний заповіт Беніто Муссоліні. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.

Джерела ред.