Плодоїд чорно-зелений
| Плодоїд чорно-зелений | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець чорно-зеленого плодоїда
_(16229337993).jpg) Самиця чорно-зеленого плодоїда
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pipreola riefferii (Lafresnaye, 1843) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ampelis riefferii Euchlornis riefferi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Плодоїд чорно-зелений[2] (Pipreola riefferii) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae). Мешкає в Андах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 18 см. У самців голова, горло і груди чорні, верхня частина тіла зелена, блискуча, третьорядні покривні пера крил мають світлі кінчики. Решта нижньої частини тіла жовтувата, поцяткована зеленими плямами або смужками, відділена від чорних грудей жовтою смугою. У самиць голова, горло і груди зелені, жовтий "комір" на грудях відсутній. Очі червонувато-карі, дзьоб і лапи оранжево-червоні[3].
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[4]
- P. r. occidentalis (Chapman, 1914) — Західний хребет і крайній південь Центрального Хребта Колумбійських Анд, західні схили Еквадорських Анд (на південь до Ель-Оро);
- P. r. riefferii (Boissonneau, 1840) — Центральний і Східний хребти Колумбійських Анд, Анди на заході Венесуели (Кордильєра-де-Мерида), гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
- P. r. confusa Zimmer, JT, 1936 — східні схили Анд в Еквадорі і на крайній півночі Перу (захід Амазонасу);
- P. r. chachapoyas (Hellmayr, 1915) — Перуанські Анди (на схід від Мараньйону в Амазонасі і Сан-Мартіні);
- P. r. tallmanorum O'Neill & Parker, TA, 1981 — гори Кордильєра-де-Карпіш[es] і Сіра[en] в центральному Перу (Уануко);
- P. r. melanolaema Sclater, PL, 1856 — гори Прибережного хребта на півночі Венесуели.
Поширення і екологія ред.
Чорно-зелені плодоїди мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі і Перу. Вони живуть в нижньому і середньому ярусах вологих гірських тропічних лісів. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті від 1000 до 3500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 1500 до 2700 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pipreola riefferii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 504. ISBN 978-0-292-71748-0.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 вересня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |