Письмечеве
Письмече́ве — село в Україні, у Солонянській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення станом на 2021 рік — 406 мешканців.
| село Письмечеве | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Дніпровський район |
| Громада | Солонянська селищна громада |
| Облікова картка | Письмечеве |
| Основні дані | |
| Населення | 406 |
| Поштовий індекс | 52440 |
| Телефонний код | +380 5669 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°07′15″ пн. ш. 34°37′38″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
84 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 52440, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с.Письмечеве, вул.Шкільна,65 |
| Сільський голова | Волошина Тетяна Павлівна |
| Карта | |
  Письмечеве | |
 Письмечеве | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село Письмечеве знаходиться на лівому березі річки Комишувата Сура, вище за течією на відстані 7 км розташоване село Павлівка, нижче за течією на відстані 0,5 км і на протилежному березі — село Безбородькове. До центру громади — 20 км. По селу протікають висихні струмки з загатами. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0420.
Назва ред.
Раніше називалося Письмечівка.
Історико-географічна довідка ред.
Вона була відомою та пам'ятною для запорізького козацтва — тут була головна станція для всіх мандрівників, місце відпочинку. В давнину і запорожці, і литовсько-польські купці, і російські промисловці їздили через слободу Письмичівка від Микитина перевозу на Дніпро в Стару Самару, у Самарський монастир. За часів правління Литовсько-польського панства, коли була прокладена нова переправа через Дніпро і з'явилась нова дорога по степу Сурському, Письмичівка стала відомішою.
За матеріалами для історико-статистичного опису Катериславської єпархії село Письмечеве засновано приблизно у 1760 році, коли тут оселився військовий старшина, єсаул запорожець Василь Андрійович Письмич і називалось тоді — Письмичівка при річці Комишевата Сура.
Єсаул Василь Андрійович Письмич заснував собі в Письмичівці зимівник з хуторами, великою кількістю мазанок та землянок, запросив своїх родичів та знайомих і почав займатися господарством. Налічувалось в Письмичівці 42 дворів, у них 200 осіб, поблизу було село Олександрівка (нині — село Безбородьково), яке заснував генерал-майор Безбородько, у якому було 35 дворів. Поміщики прапорщики Білий Кирило та Білий Назарій збудували за 2 роки (з 01 вересня 1783 року по 14 січня 1785 року) за свої кошти церкву, яка була посвячена і 27 лютого 1785 року відкрита для богослужіння.
У 1929 році організований колгосп «Серп і молот».
До 1941 року село мало назву Олександрівка Перша.
1989 року за переписом тут мешкало приблизно 430 осіб.
У Письмечеве знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Чапаєва, за яким закріплено 7011 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 6032 га орних земель. Розвинені птахівництво, виробництво зерна, м'яса, молока.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,2 % |
| російська | 3,8 % |
Постаті ред.
- Міщишин Віталій Анатолійович (1987-2014) — старший солдат Збройних сил України, загинув у боях за Іловайськ.
Опис ред.
У селі є середня школа, де навчається 55 учнів і працюють 17 вчителів, клуб із залом для глядачів на 200 місць, бібліотека, у книжковому фонді якої — 11,5 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла на 20 місць, п'ять магазинів, АТС, поштове відділення.
Є пам'ятник на честь воїнів-односельчан, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.
Був споруджений пам'ятник В. І. Леніну.
Література ред.
- Письмече́ве // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.800
Посилання ред.