Вікіпедія

Пилипенко Антон Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пилипенко.

Анто́н Петро́вич Пилипе́нко (13 квітня 1903, Корнин, Російська імперія — 25 березня 1944, Вороновиця, СРСР) — радянський військовик, генерал-майор Червоної армії. Учасник Другої світової війни. Кавалер двох Орденів Леніна, Ордена Червоного Прапора та Ордена Вітчизняної війни І ступеня.

Пилипенко Антон Петрович
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 13 квітня 1903(1903-04-13)
Корнин, Російська імперія
Смерть 25 березня 1944(1944-03-25) (40 років)
Вороновиця, СРСР
(Авіакатастрофа)
Поховання могила Антона Пилипенкаd
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1922—1944
Приналежність СРСР СРСР
Формування 38-ма армія
Війни / битви Друга світова війна
Командування
1942-1944 Начальник штабу 38-ї армії
1941 Начальник штабу 62-ї Тсд
Нагороди та відзнаки
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
CMNS: Пилипенко Антон Петрович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Антон Пилипенко народився у містечку Корнин, що на Житомирщині[1]. У серпні 1922 року через Київський міський військовий комісаріат записався на добровільну службу до Червоної Армії. Від початку німецько-радянської війни перебував у лавах діючої армії. Спершу воював на посаді начальника штабу 62-ї стрілецької дивізії. Планував важкі бойові операції підрозділу в умовах оточення, що дозволило розірвати кільце з великими втратами для німецьких військ[2].

Після присвоєння звання «генерал-майора» був призначений на посаду начальника штабу 38-ї армії Воронезького фронту. За його безпосередньої участі розроблялися операції зі звільнення багатьох великих населених пунктів України, в тому числі Сум, Білопілля[3], Києва, Житомира, Брусилова, Вінниці, Жмеринки[4]. Під час бойових дій перебував здебільшого на передовій, брав участь в організації спротиву німецьким контратакам.

Трагічно загинув у авіаційній катастрофі 25 березня 1944 року поблизу міста Вороновиця у Вінницькій області. В той день він з дозволу командуючого армією генерал-полковника Кирила Москаленка та члена військової ради армії генерала Єпішева вилетів навідати нещодавно звільнені рідні місця на літаку По-2, однак дорогою літак зазнав аварії.

Похований на Меморіалі Вічної Слави у Києві[5].

Нагороди ред.

  • Орден Леніна (17 листопада 1943) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[3][6]
  • Орден Леніна (4 лютого 1943) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[7]
  • Орден Червоного Прапора (31 серпня 1941) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[2]
  • Орден Вітчизняної війни I ст. (21 червня 1944, посмертно) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[4]

Примітки ред.

  1. ↑ Історія Корнина. «Житомирська область у складі СРСР». Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 20 червня 2017.
  2. ↑ а б Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 20 червня 2017.
  3. ↑ а б Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 20 червня 2017.
  4. ↑ а б Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 20 червня 2017.
  5. ↑ Москаленко К.С. На Юго-Западном направлении. 1943-1945. Воспоминания командарма. Книга II. — Москва, 1973.
  6. ↑ На звороті нагородного листа зазначено, що замість Ордена Суворова І ступеня Антона Пилипенка було нагороджено Орденом Леніна.
  7. ↑ Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 20 червня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пилипенко_Антон_Петрович&oldid=41602171