Петаліт (англ. petalite; нім. Petalit m) — мінерал, алюмосилікат літію каркасної будови.

Петаліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Ptl[2]
Хімічна формула LiAl(Si₄O₁₀)
Nickel-Strunz 10 9.EF.05
Ідентифікація
Сингонія моноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь листок (давньогрецька мова)[3]
Типова місцевість Utöd[3]
CMNS: Петаліт у Вікісховищі

Загальний опис ред.

Хімічна формула: Li[AlSi4O10]. Містить (%): Li2O — 4,9; Al2O3 — 16,7; SiO2 — 78,4. Типовий для літієвих пегматитів. Домішки практично відсутні.

Сингонія моноклінна. Утворює в пегматитах великі (до 30 — 40 см, іноді до перших м) блоки або ізометричні зерна в складі дрібнозернистих кварц-мікроклін-петалітових агрегатів.

Спайність досконала по (001).

Густина 2,4-2,5.

Твердість 6,0-6,75.

Колір білий з відтінками.

Блиск скляний. Крихкий. Фосфоресціює.

Типовий мінерал рідкісно-металічних гранітних пегматитів, де часто асоціює зі сподуменом і ін. літієвими мінералами. Цінна сировина для кераміки.

У родов. Бікіта (Зімбабве) є літієвою рудою. Інші знахідки: о. Ельба (Італія), Варутреск (Швеція), Манітоба (Канада), Казахстан, РФ.

Від грецьк. «петальон» — пелюстка, листок (J.B.d'Andrada, 1800).

Синоніми: касторит.

Відкриття літію ред.

Аналізуючи петаліт у 1817 році Йоганн Арфведсон відкриває хімічний елемент літій у формі сполуки.

Див. також ред.

Примітки ред.

Література ред.

Посилання ред.