Перуансько-японські відносини
Перуансько-японські відносини - двосторонні дипломатичні відносини між Перу та Японією.
| Перуансько-японські відносини | |
|---|---|
| |
 Перу |
 Японія |
Історія
ред.Ранні стосунки
ред.Перші контакти між Японією та Перу відбулися через іспанських торговців, які возили товар до Японії та Перу на Манільських галеонах з Мексики та Філіппін, а також через іспанських місіонерів. У Манілі іспанці купували товар у японців і возили цю продукцію до Латинської Америки.
У 1821 Перу оголосила про свою незалежність від Іспанії, а в жовтні 1868 в Японії почався період Мейдзі, що спричинило встановлення дипломатичних відносин з багатьма країнами після десятиліть ізоляції.
Ще до встановлення офіційних дипломатичних відносин, у червні 1872 між Японією і Перу стався дипломатичний інцидент, коли перуанський корабель «Марія Луз» йшов маршрутом з Макао в Кальяо, оскільки на перуанські плантації повинні були бути доставлені 232 китайських робітники. Дорогою до Перу корабель «Марія Луз» потрапив у сильний шторм, що викликало необхідність пришвартуватися в японському місті Йокогама, де один китайський робітник зумів втекти з корабля, зістрибнувши на берег. На березі китаєць поскаржився японцям на жорстоке поводження і попросив їх урятувати своїх товаришів по службі на борту корабля. Після того, як другий китайський робітник втік з перуанського корабля, представники японської влади зайшли на борт Марії Луз і виявили, що китайці утримуються в нелюдських умовах. Виявилося, що багато китайців було викрадено, а більшість із них не мали уявлення про те, куди вони прибудуть у результаті подорожі. Суд Йокогами ухвалив рішення про те, що капітану корабля Рікардо Еррере необхідно звільнити китайських громадян[1].
У 1873 Японія та Перу офіційно встановили дипломатичні відносини, підписавши Договір про дружбу та навігацію[2].
У 1899 в Перу прибули 790 японських мігрантів на борту корабля «Сакурамару», більшість з них приїхало в країну для роботи на плантаціях[2][3].
До 1936 до Перу прибуло 23 000 японських мігрантів.
Під час Другої світової війни перуанці пограбували та спалили понад 600 японських будинків та підприємств у Лімі, вбивши 10 і поранивши десятки громадян японського походження.
У січні 1942 Перу розірвала дипломатичні відносини з Японією у відповідь на напад на Перл-Харбор. Незабаром після цього Перу депортувала понад 1700 японських перуанців до Сполучених Штатів Америки, де вони були поміщені в табори для інтернованих, для забезпечення безпеки країни.
Після закінчення Другої світової війни Республіка Перу відновила дипломатичні відносини з Японією, а в 1959 прем'єр-міністр Японії Нобусуке Кісі здійснив офіційний візит до Перу.
В 1961 перуанський президент Мануель Прадо-і-Угартече став першим главою держави Перу, який відвідав Японію з офіційним візитом[3][4].
Президентство Альберто Фухіморі
ред.У липні 1990 Альберто Фухіморі став першим в історії японцем — главою якоїсь іншої, крім Японії, держави. Через кілька місяців після обрання Альберто Фухіморі президентом країни кілька перуанців японського походження зазнали нападів, викрадень або вбивств з боку двох основних партизанських груп Перу: Сендеро Луміносо і Революційний рух імені Тупака Амару.
В 1992 президент Альберто Фухіморі відвідав Японію з офіційним візитом[5][6].
17 грудня 1996 14 повстанців Революційного руху імені Тупака Амару штурмували посольство Японії в Лімі, коли співробітники посольства відзначали 63-й день народження японського імператора Акіхіто та взяли в заручники понад 400 дипломатичних, урядових та військових чиновників. Повстанці вважали, що президент Альберто Фухіморі також буде присутній на цій вечірці[7]. Коли вони виявили, що президента в посольстві немає, вони вимагали звільнити 300 повстанців, ув'язнених у перуанських в'язницях[8]. Захоплення заручників тривало до 22 квітня 1997, коли перуанські командоси в ході бою всередині посольства вбили всіх 14 бойовиків. Під час перестрілки загинув один із заручників, суддя Верховного суду Перу, а також двоє перуанських командосів. Прем'єр-міністр Японії Рютаро Хасімото подякував уряду Перу за успішне проведення операції зі звільнення заручників[9].
У листопаді 2000 президент Альберто Фухіморі прибув до Брунея для участі в саміті АТЕС. Після саміту він вилетів до Японії, де факсом отримав повідомлення про свою відставку з посади президента через корупційний скандал у Перу. У Японії Альберто Фухіморі отримав громадянство завдяки своєму походженню. Перуанський уряд при президенті Алехандро Толедо зробив запит до Японії з проханням екстрадувати Альберто Фухіморі, оскільки йому пред'явлено 20 звинувачень за кримінальними статтями. Проте уряд Японії відмовився видавати одного зі своїх громадян, що завдав шкоди перуансько-японським відносинам.
У 2006 Альберто Фухіморі покинув Японію і вилетів до Мексики, а потім до Чилі, де був заарештований. Він спробував повернутися до Перу, щоб знову балотуватися на пост президента[10].
Останні роки
ред.У 1990-х Японія внесла зміни до імміграційного законодавства та дозволила повернення на батьківщину людей японського походження, народжених за кордоном. Ці люди отримали можливість повернутися до Японії та отримати постійне місце проживання у цій країні. Приблизно 60 000 перуанців японського походження залишили країну і повернулися до Японії, ставши другим за чисельністю латиноамериканською спільнотою в Японії (після Бразилії)[11].
У 2013 Японія та Перу відзначили 140 років з моменту встановлення дипломатичних відносин[12].
Торгові відносини
ред.У 2013 товарообіг між Японією та Перу склала суму 3,5 млрд. доларів США[13].
Експорт Перу до Японії: мідь, рибне борошно, срібло та цинк.
Експорт Японії до Перу: автомобілі, автозапчастини, шини та сталь.
У 2013 прямі інвестиції Японії в Перу становили суму 238 мільйонів доларів США. У Перу діють кілька відомих японських компаній, таких як: Daiso, Honda, Sony, Toshiba і Toyota.
У 2010 Японія та Перу підписали Угоду про економічне партнерство[14]. Обидві країни є членами Транстихоокеанського партнерства.
Примітки
ред.- ↑ El Perú contra el Imperío del Sol Naciente (in Spanish). Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ а б Reseña Histórica: Japón-Perú (in Spanish). Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ а б Japanese-Peruvians-Reviled and Respected: The Paradoxial Place of Peru’s Nikkei. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Reseña Histórica (in Spanish). Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Japon Fujimori, de Visita (in Spanish). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ 80,000 Uneasy People, All Prisoners of Peru Crisis. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ How Peruvian Hostage Crisis Became Trip Into the Surreal. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Peru officially silent on hostage crisis. Архів оригіналу за 8 грудня 2004. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Hostages freed as troops storm Lima embassy. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Peru’s Fugitive Ex-President Is Arrested in Chile. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Los Latinos son el Segundo Grupo más Grande de Immigrantes en Japón (in Spanish). Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Japan-Peru Summit Meeting. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Japan-Peru Relations (Basic Data). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ Joint Statement on the Conclusion of Negotiations for an Economic Partnership Agreement between Japan and Peru. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 20 листопада 2017.