Вікіпедія

Перуанський бальзам

ароматична смола

Бальзам Перу[1] або Перуанський бальзам[2], також відомий і продається під багатьма іншими назвами, — це бальзам, отриманий з ендемічного виду дерева Myroxylon balsamum var. pereirae, що росте в Сальвадорі.

Перуанський бальзам

Перуанський бальзам має солодкуватий аромат та використовується для ароматизації їжі, напоїв, парфумерії, туалетних засобів, а через цілющі властивості — у медицині та фармацевтичних товарах[3]. У деяких випадках перуанський бальзам наводиться на етикетці серед інгредієнтів продукту під однією з інших назв (див. нижче), тому що немає обов'язкової угоди щодо маркування його під однією назвою. Інгредієнти природного походження можуть містити речовини, ідентичні перуанському бальзаму або дуже близькі до нього [4].

Перуанський бальзам може спричиняти алергічні реакції. Так у ході численних масштабних клінічних досліджень встановлено, що він є одним з п'яти алергенів, які найчастіше викликають реакції під час патч-тесту[5][6]. Реакція шкіри на перуанський бальзам може проявитися у вигляді запалення, почервоніння, набряку, хворобливості, пухирів, сверблячки, екземи рук, генералізованого або резистентного дерматиту підошви стоп, алергічного контактного дерматиту, а у ротовій порожнині — стоматиту (запалення та біль у ротовій порожнині чи язику), хейліту (запалення, висипання або болюча ерозія губ, слизової оболонки ротоглотки або кутів рота), за умов потрапляння в очі — нежитю та кон'юнктивіту.

Збір і переробка ред.

Перуанський бальзам отримують використовуючи ганчірки, які вбирають смолу зі стовбура Myroxylon balsamum var. pereirae після видалення смужок кори. Потім ганчір'я кип'ятять і бальзам тоне у воді у вигляді ароматної маслянистої рідини темно-коричневого кольору[1][7].

Композиція ред.

Перуанський бальзам містить близько 25 різних речовин[8], включаючи циннаїн, коричну кислоту, циннамілциннамат, бензилбензоат, бензойну кислоту та ванілін[3][4]. Він також містить коричний спирт, коричний альдегід, фарнезол і неролідол[9]. Меншу частину, близько 30-40 %, складають смоли або естери невідомого складу[3].

Використання ред.

Перуанський бальзам також входить до складу зубної пасти, рідини для полоскання рота, ароматизованого тютюну, засобів для чищення, пестицидів, інсектицидів, освіжувачів повітря та дезодорантів, ароматичних свічок і масляних фарб[10][19][20].

Алергія ред.

Численні національні та міжнародні дослідження визначили перуанський бальзам одним з п'яти алергенів, які найчастіше викликають реакцію на патч-тест у людей, які звернулись до дерматолога[12][21][22]. У 2001 році у результаті популяційного дослідження, виявлено алергією на нього у 3,8% осіб[23]. Багато ароматизаторів і парфуми містять компоненти, ідентичні бальзаму Перу[24]. Це також може викликати почервоніння, набряк, свербіж і пухирі[25].У людей з алергією на перуанський бальзам або інші хімічно споріднені речовини у разі контакту на шкірі може виникати контактний дерматит або загострення екземи рук[3]. Якщо перуанський бальзам потрапив через порожнину рота може виникнути стоматит (запалення та біль у ротовій порожнині чи язику) та хейліт (запалення, висип або хвороблива ерозія губ, слизової оболонки ротоглотки або кутів рота)[3][12][21]. У разі його проковтування перуанський бальзам може спричинити свербіж і контактний дерматит у періанальній області, ймовірно, через неабсорбовані речовини в калі[12][26]. Серед інших проявів алергічних реакцій на перуанський бальзам можуть бути генералізований або резистентний дерматит підошв стоп, риніт і кон'юнктивіт[12][27]. Описано клінічний випадок у Швейцарії, у якому у жінки з алергією на перуанський бальзам виникла алергія на сперму її хлопця після статевого акту, який до цього випив велику кількість кока-коли[28].

 
Результат тесту TRUE (Thin-Layer Rapid Use Еpicutaneous)[29] показує сильну реакцію на перуанський бальзам (№ 10) і середню реакцію на стандартну суміш ароматів (№ 6).

Позитивний патч-тест використовується для діагностики алергії на перуанський бальзам[3][11][26]. У людини з позитивним результатом патч-тесту може виникати алергічна реакція на певні ароматизатори, ліки та парфумерією[3] та на такі продукти харчування, як спеції, цитрусові та помідори[30].

Людям з алергією на перуанський бальзам рекомендована дієта, метою якої є невживання продуктів до складу яких входить перуанський бальзам[12]. Інгредієнти природного походження можуть містити речовини, ідентичні перуанському бальзаму або дуже близькі до нього, і можуть викликати такі ж алергічні реакції[4]. У деяких випадках перуанський бальзам зазначено на етикетці серед інгредієнтів продукту під однією з інших назв, але його назва може не вимагатися згідно з обов'язковими умовами маркування (наприклад, у парфумах це може бути просто зазначено «ароматизатор»)[4][31][32][33][34]. Лікарям часто для визначення наявності перуанського бальзаму в продукті доводиться зв'язуватися з виробником продуктів, які використовує пацієнт[35].

З 1977 року і до сьогодні основним рекомендованим маркером алергії на парфуми є перуанський бальзам. Наявність перуанського бальзаму в косметиці позначається терміном Міжнародної номенклатури косметичних інгредієнтів «Myroxylon pereirae»[9]. Через алергічні реакції з 1982 року Міжнародна асоціація парфумерії заборонила використовувати сирий перуанський бальзам як ароматичну суміш, але екстракти та дистиляти використовуються в продуктах до максимального рівня 0,4%, і на них не поширюється обов'язкове маркування [24].

У березні 2006 року Європейська комісія, Генеральний директорат охорони здоров'я та захисту прав споживачів, Науковий комітет зі споживчих товарів, опублікували висновок щодо перуанського бальзаму[2]. У ньому підтвердили заборону використання сирого перуанського бальзаму як компоненту парфумів через його виражену сенсибілізуючу здатність, але екстракти та дистиляти можуть використовуватися в продуктах до максимального рівня 0,4%[2].

Історія ред.

Назва перуанського бальзаму не зовсім вірна[36]. У ранній період іспанського вторгнення в Центральну та Південну Америку бальзам збирали в Центральній Америці та відправляли в Кальяо (порт Ліми) в Перу, а потім до Європи.[36][37][38] Він отримав назву «Перу» через транспортування через Перу.[36][37] Експорт бальзаму до Європи вперше був задокументований у 17 столітті в німецькій фармакопедії. Сьогодні він видобувається кустарним способом та в основному експортується з Сальвадору[39]. Ще одним бальзам, бальзам Толу, видобувається з Myroxylon balsamum var. balsamum інакше[7][40].

Альтернативні імена ред.

Альтернативні назви перуанського бальзаму:[41][42]

  • balsam Peru
  • Peru balsam
  • Peruvian balsam
  • bálsamo del Perú (Spanish)
  • balsamum Peruvianim (Latin)
  • baume du Pérou (French)
  • baume Péruvien (French)
  • baume de San Salvador (French)
  • black balsam
  • China oil
  • Honduras balsam
  • Indian balsam
  • Surinam balsam

Список літератури ред.

  1. ↑ а б Ikhlas A. Khan; Ehab A. Abourashed (2011). Leung's Encyclopedia of Common Natural Ingredients: Used in Food, Drugs and Cosmetics. John Wiley & Sons. ISBN 9781118213063. Процитовано 6 березня 2014.
  2. ↑ а б в European Commission, Health and Consumer Protection Directorate-General, Scientific Committee on Consumer Products (28 березня 2006). Opinion on Peru Balsam (PDF). European Commission. Процитовано 10 березня 2014.
  3. ↑ а б в г д е ж и Balsam of Peru contact allergy | DermNet. dermnetnz.org. Процитовано 27 грудня 2022.
  4. ↑ а б в г д Alexander A. Fisher (2008). Fisher's Contact Dermatitis. PMPH-USA. ISBN 9781550093780. Процитовано 5 березня 2014.
  5. ↑ de Groot, Anton C.; Frosch, Peter J. (1997). Adverse reactions to fragrances. Contact Dermatitis. 36 (2): 57—86. doi:10.1111/j.1600-0536.1997.tb00418.x. ISSN 0105-1873. PMID 9062742.
  6. ↑ Schäfer, T.; Böhler, E.; Ruhdorfer, S.; Weigl, L.; Wessner, D.; Filipiak, B.; Wichmann, H. E.; Ring, J. (2001). Epidemiology of contact allergy in adults. Allergy. 56 (12): 1192—1196. doi:10.1034/j.1398-9995.2001.00086.x. ISSN 0105-4538. PMID 11736749.
  7. ↑ а б Flückiger, Friedrich August; Hanbury, Daniel (1874). Pharmacographia: A History of the Principal Drugs of Vegetable Origin, Met with in Great Britain and British India. London: Macmillan and Co. с. 177—184.
  8. ↑ J. K. Aronson (2009). Meyler's Side Effects of Herbal Medicines. Elsevier. ISBN 9780444532695. Процитовано 6 березня 2014.
  9. ↑ а б M. H. Beck; S. M. Wilkinson (2010), Contact Dermatitis: Allergic, Rook's Textbook of Dermatology, т. 2 (вид. 8th), Wiley, с. 26.40
  10. ↑ а б Dermatology; Allergy to Balsam of Peru (PDF). bedfordhospital.nhs.uk. October 2009. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2012. Процитовано 5 березня 2014.
  11. ↑ а б Food Additives, Second Edition Revised And Expanded. Routledge. 1999. ISBN 9781135569471. Процитовано 6 березня 2014.
  12. ↑ а б в г д е Habif, Thomas P. (2010). Clinical dermatology : a color guide to diagnosis and therapy (вид. 5th ed). Edinburgh: Mosby Elsevier. ISBN 978-0-323-08094-1. OCLC 462813842.
  13. ↑ Leslie Carroll Grammer; Paul A. Greenberger (2009). Patterson's Allergic Diseases. Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 9780781794251. Процитовано 6 березня 2014.
  14. ↑ Charles W. Fetrow; Juan R. Avila (2000). The Complete Guide To Herbal Medicines. Simon and Schuster. ISBN 9780743400701. Процитовано 7 березня 2014.
  15. ↑ Martin Rocken; Gerhard Grevers (2011). Color Atlas of Allergic Diseases. Thieme. ISBN 9783131647719. Процитовано 10 березня 2014.
  16. ↑ Edward Nugent (1870). Optics: Light and Sight Theoretically and Practically Treated, with Their ... Strahan & Co., Publishers. Процитовано 21 листопада 2014.
  17. ↑ «Peru balsam», Sigma-Aldrich catalog. Accessed: December 15, 2014
  18. ↑ Peter Hanelt (10 квітня 2001). Mansfeld's Encyclopedia of Agricultural and Horticultural Crops. Springer Science & Business Media. ISBN 9783540410171. Процитовано 15 грудня 2014.
  19. ↑ Gerald W. Volcheck (2009). Clinical Allergy: Diagnosis and Management. Springer. ISBN 9781597453158. Процитовано 6 березня 2014.
  20. ↑ Myron A. Lipkowitz; Tova Navarra (2001). Encyclopedia of Allergies. ISBN 9781438120911. Процитовано 7 березня 2014.
  21. ↑ а б Gottfried Schmalz; Dorthe Arenholt Bindslev (2008). Biocompatibility of Dental Materials. Springer. ISBN 9783540777823. Процитовано 5 березня 2014.
  22. ↑ Edward T. Bope; Rick D. Kellerman (2013). Conn's Current Therapy 2014: Expert Consult. Elsevier Health Sciences. ISBN 9780323225724. Процитовано 6 березня 2014.
  23. ↑ T. Platts-Mills; Johannes Ring (2006). Allergy in Practice. Springer. ISBN 9783540265849. Процитовано 6 березня 2014.
  24. ↑ а б Jeanne Duus Johansen; Peter J. Frosch; Jean-Pierre Lepoittevin (2010). Contact Dermatitis. Springer. ISBN 9783642038273. Процитовано 5 березня 2014.
  25. ↑ Regional Office Who/Europe (1995). Allergic Hypersensitivities Induced by Chemicals: Recommendations for Prevention. CRC Press. ISBN 9780849392269. Процитовано 10 березня 2014.
  26. ↑ а б Richard J. G. Rycroft (2001). Textbook of Contact Dermatitis. Springer. ISBN 9783540668428. Процитовано 6 березня 2014.
  27. ↑ Pamela Brooks (2012). The Daily Telegraph: Complete Guide to Allergies. Constable & Robinson. ISBN 9781472103949. Процитовано 6 березня 2014.
  28. ↑ Harlan Walker (1990). Oxford Symposium on Food & Cookery, 1989: Staplefoods: Proceedings. Oxford Symposium. ISBN 9780907325444. Процитовано 7 березня 2014.
  29. ↑ US Food & Drug Administration (16 грудня 2019). T.R.U.E. TEST. FDA. Процитовано 5 березня 2022.
  30. ↑ Klaus Peter Wilhelm; Hongbo Zhai; Howard I. Maibach (2010). Dermatotoxicology. CRC Press. ISBN 9781420009774. Процитовано 6 березня 2014.
  31. ↑ Jeanne Duus Johansen; Peter J. Frosch; Jean-Pierre Lepoittevin (2010). Contact Dermatitis. Springer. ISBN 9783642038273. Процитовано 13 березня 2014.
  32. ↑ Phyllis A. Balch (2002). Prescription for Herbal Healing. Penguin. ISBN 9780895298690. Процитовано 13 березня 2014.
  33. ↑ William D. James; Timothy Berger; Dirk Elston (2011). Andrew's Diseases of the Skin: Clinical Dermatology. Elsevier Health Sciences. ISBN 9781437736199. Процитовано 13 березня 2014.
  34. ↑ Hongbo Zhai; Howard I. Maibach (2004). Dermatotoxicology (вид. Sixth). CRC Press. ISBN 9780203426272. Процитовано 13 березня 2014.
  35. ↑ Ronald Marks; Gerd Plewig (1991). The Environmental Threat to the Skin. CRC Press. ISBN 9781853170577. Процитовано 13 березня 2014.
  36. ↑ а б в Murray Galt Motter, National Institutes of Health (U.S.); Martin Inventius Wilbert (1908). Digest of Comments on The Pharmacopoeia of the United States of America and The National Formulary for the Calendar Year Ending December 31. Treasury Department, Public Health and Marine-Hospital Service of the U.S. Процитовано 28 квітня 2014.
  37. ↑ а б The Pharmaceutical Journal ...: A Weekly Record of Pharmacy and Allied Sciences. J. Churchill. 1864. Процитовано 28 квітня 2014.
  38. ↑ Encyclopaedia Perthensis; Or Universal Dictionary of the Arts, Sciences, Literature, &c. Intended to Supersede the Use of Other Books of Reference. Т. 4. John Brown. 1816. Процитовано 28 квітня 2014.
  39. ↑ The best quality and experience in Peru Balsam–Inicio. Riverabalsam.com. Процитовано 30 серпня 2012.
  40. ↑ Assessment report on Myroxylon balsamum (L.) Harms var. pereirae (Royle) Harms, balsamum (PDF). European Medicines Agency. Committee on Herbal Medicinal Products (HMPC). 31 травня 2016. Процитовано 9 березня 2021.
  41. ↑ Balsam of Peru contact allergy. Dermnetnz.org. 28 грудня 2013. Процитовано 5 березня 2014.
  42. ↑ Peru Balsam: Uses, Side Effects, Interactions and Warnings. WebMD. Процитовано 13 березня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перуанський_бальзам&oldid=42248515