Вікіпедія

Перитонеодіаліз

(Перенаправлено з Перитонеальний діаліз)

Перитонеальний діаліз (ПД) або перитонеодіаліз (лат. peritoneum - очеревина, грец. διάλυσις — розчинення) — альтернативна процедура очищення рідин і електролітів у пацієнтів, які страждають від ниркової недостатності[1], також, як місцева детоксикаційна терапія при розлитому перитоніті[2]. Перитонеальний діаліз використовує численні складки очеревини як фільтр[джерело?]. Сучасною альтернативою методу є гемодіаліз.

Перитонеодіаліз
Схема Перитонеодіалізу
Спеціальність нефрологія
МКХ-9 54.98
MeSH D010530

Рідина для діалізу вводиться в черевну порожнину за допомогою катетера у нижній стінці живота. Встановлений катетер відомий як діалізний катетер, але його справжнє ім'я - Tenckhoff, в честь лікаря, який описав цей тип діалізу.

Перитонеальний діаліз виводить продукти обміну речовин, коли нирки не функціонують належним чином, а також токсичні речовини, такі як надлишкові ендогенні рідини, які виділяються нирками, якщо їхнє функціонування в нормі. Крім цього перитонеальний діаліз допомагає виправляти дисбаланс електролітів для зменшення набряків.

При виконанні перитонеального діалізу, важливим є дотримання усіх правил асептики і антисептики, оскільки існує високий ризик виникнення перитоніту, через постійно діюючу перитонеостому, що є найбільш поширеним серйозним ускладненням.

Види ред.

Існують три типи перитонеального діалізу.

  1. Безперервний амбулаторний перитонеальний діаліз (БАПД) називається безперервним, тому що рідина завжди є в очеревині і амбулаторії, оскільки пацієнт робить це у себе вдома. Це робиться вручну. Лікування проводиться не виходячи з дому, графік гнучкий і може бути скоригований в залежності від потреб. Для більшості пацієнтів необхідно виконати обмін 3-4 рази на день. Вони складаються з трьох етапів:
    • Злити рідину (20-30 хв)
    • Вливання нового розчину (10-15 хвилин)
    • Час, знаходження діалізного розчину до моменту зміни.
  2. Автоматизований перитонеальний діаліз (АПД) проводиться в домашніх умовах, в нічний час, під час сну. Апарат контролює час, необхідний для обміну, вводить новий діалізний розчин у черевну порожнину. Коли приходить час лягати спати, ви просто повинні включити машину і підключити катетер до обладнання. Машина буде здійснювати діаліз протягом 8-9 годин під час сну. Апарати автоматизованого перитонеального діалізу є безпечними, вони легко транспортуються і можуть бути використані в будь-якому місці, де є електрика. Це ідеальний вибір для активних працівників та дітей шкільного віку.
  3. Переривний перитонеальний діаліз (ППД) цей тип діалізу виконується в зоні стаціонару, у хворих з вперше діагностованим захворюванням, які потребують негайного діалізу. Вони також зроблені для пацієнтів, які не мають можливості проводити це автоматизовано чи безперервним амбулаторним методом.

Всі ці типи перитонеального діалізу виконуються з використанням катетера Tenckhoff[джерело?].

Переваги та недоліки перитонеального діалізу ред.

Переваги ред.

  • Це можна робити в домашніх умовах.
  • Легко навчитися.
  • Легко подорожувати, сумку з розчином можна легко носити з собою у відпустці.
  • Об'єм рідини, як правило, менший, ніж в гемодіалізі.
  • Не вимагає деяких дієтичних обмежень (таких як при гемодіалізі).
  • Це дешевше, ніж гемодіаліз, не тільки власне ціною, але і тому, що він не вимагає поїздки в лікарні.

Недоліки ред.

  • Це вимагає певною мірою мотивації і граничної уваги до чистоти в той час як здійснюються обміни.
  • У пацієнтів похилого віку або з ослабленим зором і / або потрібно фізична підтримки сім'ї, тому що вони не можуть робити це самостійно.
  • МОжливі ускладнення.

Побічні ефекти ред.

Перитонеальний діаліз вимагає доступу до очеревині. Оскільки цей доступ руйнує нормальні бар'єри шкіри, а так як люди з нирковою недостатністю, як правило, мають злегка пригнічену імунну систему, інфекції є досить поширеним явищем. Інфекції можуть бути локалізовані, як і в місці виходу катетера або в тунелі під шкірою, де інфекція обмежується шкірою і м'якими тканинами навколо катетера; або може бути потенційно більш серйозною, якщо досягає очеревини. В цьому випадку вона називається перитоніт перитонеального діалізу, при якому необхідний прийом антибіотиків і підтримуюча терапія (як правило, не вимагає госпіталізації) або, якщо перитоніт є серйозним, видалення або заміна катетера і зміна режиму замісної ниркової терапії гемодіалізом. Дуже важкий перитоніт може становити загрозу для життя. Довгостроковий перитонеальний діаліз може привести до змін в очеревині. Ця втрата функції може проявлятися як втрата потужності діалізу, або обмін гіршою рідини (також відомий як відмова ультрафільтрації).

Інші ускладнення, які можуть виникнути це витік рідини в оточуючих м'які тканини, часто у мошонку у чоловіків. Грижа це ще одна проблема, яка може виникнути через навантаження черевної порожнини рідиною.

Опис етапів перитонеального діалізу ред.

  1. Джерела і матеріали, необхідні для обміну зібрані в екологічно чистому місці. Серед них так звана рідка сумка, розчин, що складається з певної кількості глюкози, розчиненої у воді. Сила цього розчину визначає градієнт осмотичного тиску і, отже, кількість води, яка буде виведена з кровотоку. Концентрації глюкози 0,5%, 1,5%, 2,5% і 4,25%. 1,5%. Більш високі концентрації призводять до збільшення забору води. Зрештою, організм поглинає розчин глюкози. Оскільки концентрація глюкози в організмі знаходиться вище норми, діаліз стає менш ефективним, і рідина повільно всмоктується з черевної порожнини. Електроліти також присутні, щоб підтримувати баланс. Пацієнти вимірюють температуру і кров'яний тиск щодня, щоб визначити, чи є затримка рідини. Апарат складається з двох мішків, один порожній і один з рідиною, з'єднані вони за допомогою гнучкої трубки з Y-образною розв'язкою, в сумці рідина нагрівається до температури тіла, щоб не викликати судом. Використовується сухе тепло.
  2. Пацієнт, який виконує сам всю процедуру, повинен використовувати одноразову хірургічну маску, мити руки з антибактеріальним милом, і обгорнути чистий рушник в ділянці поясу, щоб захистити одяг. Мішок виймається з захисної упаковки, і висить на пристрої для внутрішньовенних вливань або у іншому піднятому положенні. Трубку, прикріплену до рідинного мішка розгортають, а другий мішок (порожній) поміщають на підлозі. Y-з'єднувач приєднується до кінця катетера; захисний ковпачок повинен бути знятий з обох сторін, перш ніж зробити з'єднання.
  3. Після підключення до системи, закріпленої за допомогою трубки, сполучено] з мішком діалізної рідини, відкрити клапан на кінці катетера; це дозволяє рідині текти в або з черевної порожнини.
  4. Коли рідина з живота витече, нижній мішок закривається за допомогою затискача. Катетерний клапан також закритий. Верхній затискач трубки після цього утилізується. Потім дренажна лінія закріплена за допомогою затискача і клапана відкривається в кінці катетера. Це дозволяє рідині текти в черевну порожнину. Заповнення черевної порожнини свіжою рідиною займає близько п'ятнадцяти хвилин.
  5. Як тільки вміст мішка ( в основному залежить від розміру тіла - від 1,5 до 3 л) введений в черевну порожнину, пацієнт знову миє руки ( як правило, з антисептиком на спиртовій основі) викидає хірургічну маску. З'єднувач Y від'єднується від кінчика катетера і захисний ковпачок поміщається на початкове місце.
  6. Мутний колір води, яка вийшла з черевної порожнини вказує на ймовірність перитонеальної інфекції. Всі відходи утилізуються.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перитонеодіаліз


Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ WHO Model Formulary 2008 (PDF). World Health Organization. 2009. с. 453. ISBN 9789241547659. Архів (PDF) оригіналу за 13 December 2016. Процитовано 8 січня 2017. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  2. ↑ Особливості лікування хворих з приводу післяопераційного перитоніту, ускладненого абдомінальним сепсисом. М.М.Дорняк/ Клінічна хірургія. — 2012. — № 5. — С.36-40. Ел.джерело [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перитонеодіаліз&oldid=41784637