Первухін Костянтин Костянтинович
Костянти́н Костянти́нович Перву́хін (21 травня (2 червня) 1863, Харків — 26 січня (8 лютого) 1915, Москва) — український пейзажний живописець імпресіоніст, ілюстратор, фотограф, член Товариства пересувних художніх виставок, один із засновників Союзу російських художників.
| Первухін Костянтин Костянтинович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
21 травня (2 червня) 1863 Харків, Харківська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 26 січня (8 лютого) 1915 (51 рік) | |||
| Москва, Російська імперія | ||||
| Поховання | Нове Донське кладовище | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Жанр | пейзажний живопис | |||
| Діяльність | художник | |||
|
| ||||
 Первухін Костянтин Костянтинович у Вікісховищі | ||||
Біографія
ред.
Народився 21 травня (2 червня) 1863 року в Харкові, у родині повітового чиновника межової канцелярії Первухіна Костянтина Павловича. Брат письменника Михайла Первухіна (1870—1928). Початкову художню освіту здобув у реальному училищі в українського художника і педагога Дмитра Безперчого. Після закінчення реального училища з 1884 по 1885 навчався в харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової.
1885 року переїхав до Санкт-Петербурга, брав приватні уроки в художника з Харківщини Іллі Рєпіна[1][2], з 1886 по 1887 рік вільний слухач Імператорської Академії мистецтв, майстерня ад'юнкт-професора Академії Павла Чистякова.
З 1887 експонент Товариства пересувних художніх виставок, 2 березня 1899 року прийнятий у члени Товариства. Картини «Осінь під кінець» (1887), «Зимовий вечір» (1888) були придбані в автора Павлом Третьяковим, і тепер виставляються у Третьяковській галереї у Москві.
1902 року переїжджає до Москви. З 1902 по 1912 викладач Імператорського Строганівського Центрального художньо-промислового училища.
З 1901 року експонент виставок «36 художників». У 1903 році Первухін разом з А. М. Васнецовим, С. В. Івановим, А. Ю. Архиповим, С. А. Виноградовим, О. С. Степановим та І. С. Остроуховим вийшов з Товариства пересувних художніх виставок, став одним із засновників Союзу російських художників.
Як ілюстратор співпрацював з журналами «Щорічник імператорських театрів», «Мальовничий огляд країн світу», «Світова ілюстрація», «Новина». Захоплювався фотографією, 27 жовтня 1910 року прийнятий у члени Російського Фотографічного товариства.
Помер 1915 року в Москві. Похований на Донському цвинтарі. Картина «Пам'ятник Коллеоні у Венеції» (полотно, олія, 1865) зберігається в Одеській державній картинній галереї[3][4].
Галерея
ред.-
«Осінь закінчується», (1887), полотно, олія -
«Венеція», (1900-ті), дошка, олія -
«Вечір у Венеції», (1900-ті), дошка, олія -
«Вітрильник», (1908), полотно, олія -
“Венеція. Площа Святого Марка», (1912), картон, наклеєний на фанеру, олія -
Портрет Первухіна. Ілля Рєпін
Джерела
ред.- Первухин К. К. Автобиография // Известия Московского литературно-художественного кружка : журнал. — М, 1915. — Вып. 10 (13 июня). — С. 11—13. Архівовано з джерела 16 травня 2009.
- Ноаковский С. В. Первухин - педагог // Известия Московского литературно-художественного кружка : журнал. — М, 1917. — Вып. 17/18 (13 июня). — С. 13—15. Архівовано з джерела 16 травня 2009.
- Васнецов А. М. Черемисские гусли. Кружок молодых художников — пейзажистов в Петербурге, рисовальные вечера у М. Н. Далькевича и И. Е. Репина // Известия Московского литературно-художественного кружка : журнал. — М, 1917. — Вып. 17/18 (13 июня). — С. 15—17. Архівовано з джерела 16 травня 2009.
- Астахов А. Ю. ПЕРВУХИН Константин Константинович // 1000 русских художников. Большая коллекция. — М : Белый город, 2008. — 1040 с. — 2500 прим. — ISBN 978-5-7793-1000-0. [Архівовано 2012-05-18 у WebCite]
- Первухин Константин Константинович (1863-1915) - художник. РГАЛИ. Номер фонда: 826. Количество единиц хранения: 143. (рос.). Российский государственный архив литературы и искусства. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
- Константин Константинович Первухин в Энциклопедии живописи и графики «Art-каталог» (рос.). Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 19 січня 2012.
- Похоронен на участке № 1b Новое Донское кладбище в Москве Архівовано серпень 22, 2017 на сайті Wayback Machine.
Примітки
ред.- ↑ Художник Рєпін і журналіст Гіляровський листувалися українською. Їх єднала любов до України. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Рєпін, Малевич і ще 5 українських художників, яких привласнила Росія. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 грудня 2022.
- ↑ Карпенко, О. М., ред. (1964). Каталог. Одеська державна картинна галерея. Київ: Мистецтво. с. 52.
- ↑ Odesa fine arts museum, collection history 1898 -1941 by Odesa Fine Arts Museum - Issuu. issuu.com (англ.). 17 липня 2022. Процитовано 21 травня 2024.