Пелюстка
Пелю́стка (лат. pétalum від дав.-гр. πέταλον — «листок», «квітка») — внутрішній листок оцвітини у квітці покритонасінних рослин. У спеціалізованій ботанічній літературі часто вживають синонім листо́чок оцві́тини. Сукупність пелюсток квітки називають віно́чком (лат. corolla)[1]. Пелюстки розташовуються усередині чашечки.
1 Квітколоже
2 Чашолисток
3 Пелюстки
4 Тичинки
5 Маточка
Структура ред.
Кількість пелюсток у віночку буває різна. Розвиток пелюсток може бути пов'язаний із вегетативними листками, але у більшості видів вони мають вигляд збільшених стерильних тичинок. Біля основи пелюсток іноді утворюються додаткові структури, які називають приквітками. Як і чашолистки, пелюстки віночка можуть зростатися одна з одною краями або залишатися вільними.
Віночок, як правило, найпомітніша частина квітки, відрізняється від чашечки більшими розмірами, різноманітністю забарвлення та форми. Зазвичай саме віночок визначає зовнішній вигляд квітки. Забарвлення пелюсток віночка визначають різні пігменти: антоціани (рожевий, червоний, синій, фіолетовий), каротиноїди (жовтий, помаранчевий, червоний), антохлор (лимонно-жовтий), антофеін (коричневий). Біле забарвлення пов'язане з відсутністю будь-яких пігментів та відбиттям світлових променів. Чорного пігменту не буває, а дуже темне забарвлення квітів можна отримати зі згущених темно-фіолетових та темно-червоних кольорів. Віночки деяких рослин в ультрафіолетовому світлі виглядають інакше, ніж у видимому — мають різні візерунки, плями, лінії[2]. Все це можуть бачити бджоли, для яких різнозабарвлені в ультрафіолеті ділянки служать детекторами нектару[en].
Аромат квіток створюють летючі речовини, головним чином ефірні олії, що утворюються в клітинах епідерми пелюсток та листків оцвітини, а у деяких рослин — в осмофорах (особливих залозах різної форми, мають секреторну тканину). Ефірні олії, що виділяються, зазвичай одразу випаровуються.
Роль віночка полягає в залученні комах-запилювачів. Крім того, віночок відбиває частину спектра сонячних променів і, таким чином, вдень охороняє тичинки й маточки від перегрівання, а коли закривається на ніч, то створює камеру, що перешкоджає їх охолодженню або пошкодженню холодною росою. Часто пелюстки, спрямовані донизу, збільшені в розмірах, мають відмінний від інших колір та утворюють «посадковий майданчик» для комах (наприклад, у фіалок, орхідей) або сховища пилку[1].
Термінологія ред.
Термінологія походить з робіт Карла Ліннея, який ввів її у 1735 році замість колишнього загального терміна Flos («квітка»). Українське слово пелюстка є похідною від слова пелістка, що виникло внаслідок метатези з лепістка, спорідненого з др. лепень.
Примітки ред.
- ↑ а б Eduard Strasburger (Begr.), Andreas Bresinsky, Christian Körner, Joachim W. Kadereit, Gunther Neuhaus, Uwe Sonnewald: Lehrbuch der Botanik. 36. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2008, ISBN 978-3-8274-1455-7, S. 803—804. (нім.)
- ↑ Квітки рослин різних родин в ультрафіолеті [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Література ред.
- Довідник з біології / Т. Л. Богданова, О. В. Брайон, О. В. Данилова та ін. ; За ред. К. М. Ситника. - Київ : Наукова думка, 2003. - С. 67.
- Жизнь растений. В 6 т / Гл. ред. Армен Леонович Тахтаджян. — М. : Просвещение, 1980. — Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения/ Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — 430 с.
- Етимологічний словник української мови. У 7 томах / Гол. ред. О.С. Мельнчук. — М. : Наукова думка, 2003. — Т. 4. Н-П. — 656 с.