Пекельний тротуар
«Пекельний тротуар» (англ. Hell's Pavement) — науково-фантастичний роман американського письменника Деймона Найта. Роман пропонує техніку боротьби з асоціальною поведінкою, надаючи кожному «аналог», психічний відбиток авторитетної особи, яка втручається, коли передбачається насильницька чи інша шкідлива дія.
| Пекельний тротуар | ||||
|---|---|---|---|---|
| Hell's Pavement | ||||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Автор | Деймон Найт | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1955 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} США | |||
| Видавництво | Lion Books | |||
| Художник обкладинки | Річард Паверс | |||
|
| ||||
Перший розділ книги вперше опублікували на сторінках журналу «Аналог: наукова фантастика та факти» у січні 1952 року під назвою «Аналоги». Частини розділів II, III, IV та VIII були адаптовані з оповідання Найта «Переверт», яке з'явилося на сторінках «Вандер сторіс» у квітні 1953 року. У початковій версії від Berkley Books 1962 року роман був перейменований в «Аналогові чоловіки», але він повернув собі початкову назву 1971 року в м’якій обкладинці[1]. Оригінальна назва заснована на афоризмі, який стверджує, що «Добрими намірами вимощена дорога до пекла».
Сюжет ред.
На початку роману один із героїв описує аналогове лікування:
|
«У нього є аналог», — сказав Мартін. «У класичному розумінні він навіть менш розумний, ніж був раніше. У нього є слухові, зорові та тактильні галюцинації — повний, інтегрований набір. Цього достатньо для того, щоб Ви потрапили до більшості закладів, де вони переповнені. Але, бачите, ці галюцинації є суспільно корисними. Вони були поміщені туди навмисно. Він прийнятний член суспільства, тому що він у нього є ... Ніхто не знає [як виглядає аналог], окрім нього самого. Можливо, поліцейський або його мати, як вона виглядала, коли він був дитиною. Хтось, кого він боїться і чий авторитет він визнає. Підсвідомість має власний механізм створення цих хибних образів; все, що ми робимо, то стимулюємо це — вона [ж] робить все інше.» | 
|
Значна частина подій у романі відбувається у XXII столітті після того, як аналогове лікування повсюдно застосовувалося вже понад 100 років. Сполучені Штати розпалися на напівавтономні регіони, в яких аналоговий режим застосовується для забезпечення будь-яких суспільних норм, що приносять користь правлячим класам. Розповідь розгортається навколо Артура Басса, який у ранньому віці усвідомлює, що він «імунітет», тобто стійкий до аналогового лікування. Басса вираховують та вербують члени таємної групи імунних, які працюють над поваленням аналогової системи.
Відгуки критиків ред.
У «Голосах за майбутнє: нариси про великих письменників-фантастів»[2] Томас Д. Клерсон зазначив: «Основне задоволення роману — винахідливість Найта. Суспільство, яке він зображує, яскраво виставлене».
Грофф Конклін високо оцінив роман за те, що він надав «напружений досвід у божевільному і трагічному світі завтрашнього дня»[3]. Ентоні Бучер надав неоднозначний огляд «Пекельного тротуару», похваливши його «сліпучу винахідливість та правдоподібність», але зробивши висновок, що «він ніколи не доповнить послідовну логічну історію»[4]. П. Шуйлер Міллер оцінив її як «не шедевр, але одну з найкращих науково-фантастичних розваг цього року [1955]»[5].
Примітки ред.
- ↑ ISFDB publication history. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2021.
- ↑ Clareson, Thomas; Wymer, Thomas (1984), Voices for the Future: Essays on Major Science Fiction Writers, Volume 3, Bowling Green University Popular Press, с. 50, ISBN 0-87972-251-7
- ↑ "Galaxy's 5 Star Shelf", Galaxy Science Fiction, September 1955, p.91
- ↑ "Recommended Reading," F&SF, June 1955, pp.76.
- ↑ Miller, P. Schuyler. "The Reference Library," Astounding Science-Fiction, September 1955, p.151.
Посилання ред.
- «Пекельний тротуар» [Архівовано 4 жовтня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- «Пекельний тротуар» [Архівовано 4 жовтня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Fantascienza.com (італ.)