Пауль Цорнер
Пауль Антон Гвідо Цорнер, при народженні — Цлох (нім. Paul Anton Guido Zorner (Zloch); 31 березня 1920, Робен — 27 січня 2014, Гомбург) — німецький льотчик-ас нічної винищувальної авіації, майор люфтваффе вермахту (1944) і резерву люфтваффе бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Пауль Цорнер | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
31 березня 1920 Ґлубчице, Глубчицький повіт, Республіка Польща | |||||||||
| Помер |
27 січня 2014 (93 роки) Гомбург, Саарланд, Німеччина[1] | |||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||
| Alma mater | Штутгартський університет | |||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||||
| Роки активності | з 1939 | |||||||||
| Військове звання | майор | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія ред.
В жовтні 1938 року призваний в армію і в березні 1939 року направлений в авіаційне училище в Берліні-Гатові, де в березні 1940 року був залишений як інструктор. В березні 1941 року переведений у діючу армію. З червня 1941 року у складі 4-го повітряного флоту брав участь в Німецько-радянській війні. В січні-травні 1942 року пройшов підготовку нічного винищувача і був направлений в 2-у групу 2-ї ескадри нічних винищувачів. З 2 грудня 1942 року — командир 8-ї ескадрильї 3-ї ескадри нічних винищувачів; літав на Do.217 і на Bf.110. Першу перемогу здобув в січні 1943 року, а до 25 липня 1943 року його рахунку були 10 збитих літаків. В ніч на 18 серпня 1943 року збив 2 «Ланкастери», в тому числу літак командира 57-ї ескадрильї Королівських ВПС Гаскілла, а в ніч на 24 грудня 1943 року — 3 бомбардувальники. 3 січня 1944 року здобув свою 20-у перемогу, а в ніч на 6 січня збив 2 «Галіфакси». В ніч проти 20 лютого 1944 року під час оборони Лейпцига протягом 30 хвилин збив 4 бомбардувальники — «Ланкастер» і 3 «Галіфакси» (загальний рахунок його перемог досяг 30). 24 лютого він збив 5 бомбардувальників. З 16 березня 1944 року — командир 3-ї групи 5-ї ескадри нічних винищувачів. 24 березня 1944 року здобув свою 38-му перемогу, а в ніч на 27 березня — вже 41-у. З 21 жовтня 1944 року — командир 2-ї групи 100-ї ескадри нічних винищувачів. 8 травня 1945 року в районі Карлсбада здався в полон американським військам, але 10 травня був переданий радянським військам. В січні 1950 року звільнений.
Всього за час бойових дій здійснив 272 бойові вильоти (в тому числі 110 як нічний винищувач) і збив 59 літаків.
Вивчав машинобудування в Штутгарті. В 1956 році вступив в бундесвер, проте в наступному році звільнився в резерв, оскільки за станом здоров'я не отримав дозвіл на польоти. Після цього працював в сфері кріотехніки, потім — в хімічній промисловості. Остання посада — головний інженер компанії Hoechst AG. В 1981 році вийшов на пенсію. В 1995 році заснував асоціацію «Партнерство з Сілезією», яка займалась покращенням німецько-польських відносин і серед іншого організувала допомогу постраждалим під час повені 1997 року.[2]
Нагороди ред.
- Нагрудний знак пілота
- Залізний хрест
- 2-го класу (9 червня 1941)
- 1-го класу (12 березня 1943)
- Почесний Кубок Люфтваффе (20 вересня 1943)
- Авіаційна планка транспортної авіації в золоті
- Авіаційна планка нічного винищувача в золоті
- Німецький хрест в золоті (20 березня 1944)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (9 червня 1944) — за 48 нічних перемог.
- дубове листя (17 вересня 1944) — за 58 нічних перемог.
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», медаль (9 травня 2006)[3]
- Почесний громадянин міста Ренська-Весь
Див. також ред.
- Генріх Вільке — незмінний бортрадист Цорнера.
Бібліографія ред.
- Nächte im Bomberstrom – Erinnerungen 1920–1950, NeunundzwanzigSechs-Verlag, Moosburg 2007, ISBN 978-3-9807935-9-9
Література ред.
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Patzwall K.D. Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.
- Ritterkreuz Archiv, I/2014, Scherzers Militaer-Verlag, Bayreuth, 2012
Примітки ред.
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ homburg.de | Auszeichnung für Paul Zorner. web.archive.org. 22 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ homburg.de | Presseeinladung für Dienstag, 9. Mai 2006, 16.30 Uhr, Kleiner Sitzungssaal des Homburger Rathauses, Am Forum 5, 66424 Homburg. web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 липня 2022.