Пауль Герман Майкснер
Пауль Герман Майкснер (нім. Paul Hermann Meixner; 4 червня 1891, Відень — 8 червня 1950, Відень) — австро-угорський і німецький офіцер, доктор права, контр-адмірал крігсмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті та сріблі.
| Пауль Герман Майкснер | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Paul Hermann Meixner | |||||||||||||||
| Народився |
4 червня 1891 Відень | ||||||||||||||
| Помер |
8 червня 1950 (59 років) Відень | ||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||||
| Alma mater | Віденський університет | ||||||||||||||
| Військове звання |
 Контр-адмірал | ||||||||||||||
| Нагороди |
 | ||||||||||||||
Біографія ред.
18 червня 1910 року вступив в австро-угорський флот кадетом. Учасник Першої світової війни, служив на міноносцях, з серпня 1915 року — на підводному човні. 18 жовтня 1916 року взятий в полон. В лютому 1919 року звільнений і 1 січня 1920 року вийшов у відставку.
20 серпня 1940 року повернувся на службу. Брав участь в розробці планів операції «Морський лев». З 18 січня 1941 по 17 жовтня 1941 року — начальник служби морських перевезень в Триполі, одночасно з 21 лютого 1941 по жовтень 1942 року — офіцер зв'язку ВМФ при Ервіні Роммелю, який командував німецькими військами в Північній Африці. 18 жовтня 1942 року призначений начальником німецької служби морських перевезень «Північна Африка»; керував організацією морського постачання армії «Африка». З 8 грудня 1942 року — командувач німецькими ВМС в Північній Африці. 28 лютого 1943 року відомство Майкснера розформували, а він сам 5 березня 1943 року очолив Командування німецькими ВМС в Тунісі і, одночасно, штаб італійського військово-морського командування «Туніс». 11 травня 1943 року німецькі війська капітулювали, штаб Майкснера за непотрібністю був розпущений, а сам Майкснер потрапив у полон. У лютому 1946 року звільнений.
Звання ред.
- Морський кадет (18 червня 1910)
- Морський фенріх (1 липня 1912)
- Фрегаттен-лейтенант (1 травня 1913)
- Лейтенант лінкора запасу (1 січня 1920)
- Капітан-лейтенант запасу на активній службі (23 травня 1940)
- Капітан-лейтенант до розпорядження (20 серпня 1940)
- Корветтен-капітан до розпорядження (1 квітня 1941)
- Фрегаттен-капітан до розпорядження (1 лютого 1943)
- Капітан-цур-зее до розпорядження (1 квітня 1943)
- Контр-адмірал до розпорядження (12 червня 1944)
Нагороди ред.
- Пам'ятний хрест 1912/13
- Бронзова і срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
- Військовий Хрест Карла
- Нагрудний знак підводника (Австро-Угорщина)
- Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Німецький хрест
- в сріблі (6 червня 1942)
- в золоті (11 лютого 1943)
- Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці»
- Нарукавна стрічка «Африка»
Література ред.
- Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005.
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Lothar Baumgartner: Vom Zögling der k.u.k. Marine-Akademie zum deutschen Konteradmiral – Die Lebensgeschichte des Dr. Paul Meixner 1891–1950, in: „Die k. u. k. Kriegsmarine –Zeugnis einer glorreichen Vergangenheit“, Stöhr (1997), ISBN 978-3901208201