Пауль Гербігер
Па́уль Ге́рбігер (нім. ⓘ; 29 квітня 1894, Будапешт, Австро-Угорщина, нині Угорщина — 5 березня 1981, Відень, Австрія) — австрійський театральний та кіноактор.
| Пауль Гербігер | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| нім. Paul Hörbiger | |||||
 | |||||
| Пауль Гербігер, 1939 | |||||
| Народився |
29 квітня 1894[1][2][…] Будапешт, Австро-Угорщина[1] | ||||
| Помер |
5 березня 1981[1][2][…] (86 років) Відень, Австрія[1] | ||||
| Поховання | Віденський центральний цвинтар | ||||
| Громадянство |
 Австрія | ||||
| Діяльність | актор | ||||
| Роки діяльності | 1928 — 1974 | ||||
| У шлюбі з | Josefa Gettked | ||||
| Діти | Thomas Hörbigerd | ||||
| Батьки | Hanns Hörbigerd | ||||
| Брати / сестри | Аттіла Гербігер і Alfred Hörbigerd | ||||
| IMDb | nm0405977 | ||||
| Нагороди та премії | |||||
| |||||
|
| |||||
 Пауль Гербігер у Вікісховищі | |||||
Біографія ред.
Пауль Гербігер народився 29 квітня 1894 року в Будапешті, на той час — Австро-Угорщина, в сім'ї інженера Ганса Гербігера[de], основоположника доктрини вічного льоду. Він є братом актора Аттіли Гербігера і дядьком акторок Елізабет Орт[de], Крістіани[de] і Мареси Гербігер[de].
1902 року родина переїхала до Відня. По закінченні навчання в гімназії, Паууль Гербігер вирушив в 1914 році добровольцем на фронт і служив у полку гірської артилерії. Неодноразово нагороджений, він 1 листопада 1918 року отримав звання старшого лейтенанта.
Після війни Гербігер навчався в Драматичній школі Отто (нім. Schauspielschule Otto) у Відні та почав театральну кар'єру в 1919 році в міському театрі богемського Райгенберга, а в 1920—1926 роках служив у празькому Німецькому театрі. Переломним моментом у кар'єрі Пауля Гербігера стало його запрошення Максом Рейнгардтом до трупи Німецького театру в Берліні. Тут Пауль Гербігер пропрацював з 1926 до 1940 року.
У 1930-і роки з приходом звукового кіно Пауль Гербігер став одним з найпопулярніших німецькомовних акторів. У своїх ролях він утілював тип доброзичливих і життєрадісних людей. Прекрасним партнером Гербігеру став Ганс Мозер. У 1940—1943 роках Пауль Гербігер працював у віденському Бурґтеатрі. На Зальцбурзьком музичному фестивалі 1943 року Пауль Гербігер виступив в ролі Папагено в «Чарівній флейті» Моцарта, а його партнеркою стала Густі Губер. У 1936 році Гербігер разом з Є. В. Емо та австрійським консулом Карлом Кюнцелем заснував у Берліні кіностудію Algefa-Film.
Після аншлюсу Австрії Пауль Гербігер, як і багато інших австрійських діячів мистецтва, брав участь у пропагандистських заходах націонал-соціалістів, закликаючи брати участь в референдумі. Проте, Гербігер допомагав багатьом своїм колегам єврейського походження втекти до Швейцарії. У 1945 році Пауль Гербігер був заарештований і засуджений до страти за державну зраду. BBC повідомляла навіть про його смерть.
По війні Пауль Гербігер продовжив акторську кар'єру і був дуже популярним у 1950-і роки. У цей період були зняті з його участю «Третя людина», «Викрадення сабінянок», «Молоді роки королеви» режисера Ернста Маришки, «Тітка Чарлея». У 1947—1949 роках Гербігер очолював віденський футбольний клуб Ферст Вієнна.
Від середини 1960-х років Пауль Гербігер працював переважно в театрі та знімався на телебаченні. У 1980 році відбулася прем'єра останнього спектаклю за участю Пауля Гербігера — «Комедія марнославства» Еліаса Канетті.
Особисте життя ред.
У 1921 році Пауль Гербігер одружився з акторкою Йозефою Піппою Гетке. Діти: Крістль (нар. 1922), Гансі (1926—1929), Моніка (нар. 1930; мати Крістіана Траміца та Томаса Гербігера, батька Меві Гербігер).
Фільмографія (вибіркова) ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1928 | ф | Шість дівчат шукають притулку | Sechs Mädchen suchen Nachtquartier | |
| 1928 | ф | Шпигуни | Spione | водій Франц |
| 1928 | ф | Велика мандрівниця | Die große Abenteuerin | |
| 1928 | ф | Шоу життя | Schmutziges Geld | Сем |
| 1928 | ф | Галантний гусар | Der fesche Husar | барон фон Корпорецький |
| 1928 | ф | Витівки графині | Die tolle Komtess | перукар Козе |
| 1929 | ф | Асфальт | Asphalt | злодій |
| 1929 | ф | Та жінка, яку любить кожен | Die Frau, die jeder liebt, bist du! | Дорстелайн |
| 1929 | ф | Мебльовані кімнати | Möblierte Zimmer | Калиновський |
| 1930 | ф | Два серця у три чверті такту | Zwei Herzen im Dreiviertel-Takt | Фердинанд, кучер |
| 1931 | ф | Грок | Grock | незграбний шукач грошей |
| 1931 | ф | Її високість наказує | Ihre Hoheit befiehlt | детектив Піпак |
| 1931 | ф | Донощик | Der Zinker | Жозуа Гаррас, репортер |
| 1931 | ф | Веселий конгрес | Der Kongreß tanzt | Heurigen Singer |
| 1932 | ф | Таку дівчину не забувають | So ein Mädel vergißt man nicht | директор Леопольд Шрадер |
| 1932 | ф | Петер Фосс, який вкрав мільйони | Peter Voss, der Millionendieb | Боббі Додд |
| 1932 | ф | Квік | Quick | Ладеманн, менеджер |
| 1932 | ф | Два щасливі дні | Zwei glückliche Tage | Пепі Фрейзінгер |
| 1932 | ф | Білява мрія | Ein blonder Traum | опудало |
| 1932 | ф | Тренк | Trenck - Der Roman einer großen Liebe | Льовенвальде, Президент австрійського суду |
| 1932 | ф | Фредеріка | Friederike | пастор Бріон |
| 1932 | ф | Паприка | Paprika | доктор Пауль Шредер |
| 1932 | ф | Таємниця Йоганна Орта | Das Geheimnis um Johann Orth | Ланік |
| 1933 | ф | Два хороші друзі | Zwei gute Kameraden | Фріц Леманн |
| 1933 | ф | Гра в кохання | Liebelei | старий Вейрінг, камерний музикант |
| 1933 | ф | Пісня для тебе | Ein Lied für dich | Шиндлер |
| 1933 | ф | Повернення у щастя | Heimkehr ins Glück | Карл Ґрубер |
| 1933 | ф | Поцілунок від Вероніки | Gruß und Kuß — Veronika | Пауль Райнер |
| 1933 | ф | Війна вальсів | Walzerkrieg | Йозеф Лайнер |
| 1933 | ф | Скандал у Будапешті | Skandal in Budapest | Пауль Мюррей |
| 1934 | ф | Корольова Чардашу | Die Czardasfürstin | Фері фон Керекеш |
| 1934 | ф | Весняний парад | Frühjahrsparade | кайзер Франц Йозеф |
| 1935 | ф | Королівський вальс | Königswalzer | Король Баварії Макс II |
| 1936 | ф | Його дочка — Петер | Seine Tochter ist der Peter | доктор Фелікс Сандхофер |
| 1936 | ф | Пісня візника | Fiakerlied | Фердинанд Стродль, таксист |
| 1936 | ф | Бродяги | Lumpacivagabundus | Lumpazivagabundus, Knieriem |
| 1937 | ф | Флорентіна | Florentine | Петер Руссель, карітан «Флорентіни» |
| 1938 | ф | Мелодії вальсу | Immer wenn ich glücklich bin..! | Йозеф «Пепі» Рейнгольд, директор театру |
| 1938 | ф | Вітчизна | Heimat | Франц Геффердінгк |
| 1938 | ф | Флірт і кохання | Liebelei und Liebe | Александр Сеттегаст, кухар |
| 1938 | ф | Блакитна лисиця | Der Blaufuchs | Стефан Паулюс |
| 1939 | ф | Принцеса Сіссі | Prinzessin Sissy | Герцог баварський Макс |
| 1939 | ф | Я Себастьян Отт | Ich bin Sebastian Ott | Бауманн |
| 1939 | ф | Безсмертний вальс | Unsterblicher Walzer | Йоганн Штраус, батько |
| 1939 | ф | Кітті та міжнародна конференція | Kitty und die Weltkonferenz | Губер |
| 1939 | ф | Помилка дипломата | Maria Ilona | Фердинанд V, кайзер Австрії |
| 1939 | ф | Материнська любов | Mutterliebe | нотаріус доктор Коблмюллер |
| 1939 | ф | Бал в опері | Opernball | Георг Даннгаузер |
| 1940 | ф | Віденські казки | Wiener G'schichten | Фердинанд |
| 1940 | ф | Милий Августин | Der liebe Augustin | шановний Августин |
| 1940 | ф | Оперета | Operette | Георг Даннгаузер |
| 1942 | ф | Велике кохання | Die große Liebe | Рудницький |
| 1942 | ф | Моцарт | Wen die Götter lieben | фон Страк |
| 1943 | ф | Смійся, блазню! | I pagliacci | Каніо |
| 1943 | ф | Де моя дочка? | Lache Bajazzo | Каніо |
| 1944 | ф | Віденський квартет | Schrammeln | Ганс Шраммель |
| 1947 | ф | Друга молодість | Der Hofrat Geiger | радник Франц Гейгер |
| 1948 | ф | Віденська кавалькада | Der Engel mit der Posaune | Отто Ебергард Альт |
| 1949 | ф | Третя людина | The Third Man | Карл, портьє Гаррі |
| 1950 | ф | Ніч в окремому кабінеті | Eine Nacht im Separee | Фердинанд граф Лільєнштайн |
| 1950 | ф | Епілог. Таємниця Орпліда | Epilog: Das Geheimnis der Orplid | Муз-клоун «The Great Teatch» |
| 1951 | ф | Диявольський план | Der Teufel führt Regie | П'єр Дарсі |
| 1951 | ф | Служниця Вероніка | Veronika, die Magd | Янсен |
| 1951 | ф | Веселий селянин | Der fidele Bauer | Матіас Шейгелройтер |
| 1952 | ф | Країна посмішок | Das Land des Lächelns | професор Фердинанд Ліхт |
| 1952 | ф | Перше квітня 2000 року | 1. April 2000 | Августин |
| 1953 | ф | Фіакерміллі | Die Fiakermilli | Гонігбергер, піаніст |
| 1953 | ф | Троянда Стамбулу | Die Rose von Stambul | Мехмед-паша |
| 1953 | ф | Молоде серце повне любові | Junges Herz voll Liebe | Landesstallmeister |
| 1953 | ф | Пагорб полководців | Der Feldherrnhügel | полковник Лейкфельд |
| 1954 | ф | Викрадення сабінянок | Der Raub der Sabinerinnen | професор Мартін Ґолвіц |
| 1954 | ф | Молоді роки королеви | Mädchenjahre einer Königin | професор Ландманн |
| 1954 | ф | Циганський барон | Baron Tzigane | Барінкай |
| 1955 | ф | Місто повне таємниць | Die Stadt ist voller Geheimnisse | Герберт Кляйн |
| 1955 | ф | На прекрасному блакитному Дунаї | An der schönen blauen Donau | Шредер |
| 1955 | ф | Марш для імператора | Die Deutschmeister | кайзер Франц Йозеф |
| 1955 | ф | Мій Леопольд | Mein Leopold | Готліб Вейгельд |
| 1956 | ф | Тітка Чарлея | Charleys Tante | Август Саллманн |
| 1956 | ф | Врятуйте, вона мене кохає! | Hilfe — sie liebt mich | Брозель, працівник «Туриста» |
| 1956 | ф | Підлість і волоцюзтво | Lumpazivagabundus | Август Кнірім |
| 1957 | ф | Відень, місто моєї мрії | Wien, du Stadt meiner Träume | панотець Ленерт |
| 1958 | ф | Женихи | Heiratskandidaten | Фердинанд Гаслінгер |
| 1958 | ф | Алло таксі | Hallo Taxi | Франц Шварцль |
| 1958 | ф | Славний старий марш Радецького | Hoch klingt der Radetzkymarsch | генерал-фельдмаршал Радецький |
| 1958 | ф | Себастьян Кнайп | Sebastian Kneipp | ерцгерцог Йозеф |
| 1960 | ф | Сабина і сто чоловіків | Sabine und die hundert Männer | Шульц |
| 1961 | ф | Купи собі кольорову кульку | Kauf dir einen bunten Luftballon | професор Енгельберт |
| 1961 | ф | А ти, кицько, залишайся тут | ...und du, mein Schatz, bleibst hier | Бергер |
| 1961 | ф | Органний майстер Святої Марії | Der Orgelbauer von St. Marien | Франц Бургманн та Йозеф Бургманн |
| 1962 | ф | Три любовні листи з Тіроля | Drei Liebesbriefe aus Tirol | доктор Франц |
| 1963 | ф | Відпочинок від себе | Ferien vom Ich | Блюмхен |
| 1964 | ф | Цьому я навчився від тата | Das hab ich von Papa gelernt | Джуліус Кнакерт |
| 1964 | ф | Хепі-енд на Вертерзеє | Happy-End am Wörthersee | Северин Петерманн |
| 1965 | ф | Це мій Відень | Das ist mein Wien | |
| 1970 | с | Місце злочину | Tatort | старий Вібераль |
Визнання ред.
| Нагороди та номінації Пауля Гербігера[4] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Німецька кінопремія | |||
| 1969 | Почесна премія (За його особистий внесок у німецький кінематограф упродовж багатьох років) |
Перемога | |
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118552155 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Нагороди та номінації Пауля Гербігера на сайті IMDb (англ.)
Література ред.
- Paul Hörbiger: Ich hab für euch gespielt. Erinnerungen. Aufgezeichnet von Georg Markus. Herbig, 1979, ISBN 3-7766-1001-8.
- Michael Horowitz: Paul Hörbiger: Lebensbilder. Jugend und Volk, Wien 1993, ISBN 3-224-17693-8.
- Herwig Würtz: Paul Hörbiger, Hans Moser: zwei Wiener Schauspiel-Legenden. Stadt Wien, 1994.
- Georg Markus: Die Hörbigers. Biografie einer Familie. Amalthea, 2006. ISBN 3-85002-565-9.
- Christina Höfferer und Andreas Kloner: Hörbiger. Eine Familienaufstellung. ORF-Radiofeature 2008, 54 Minuten.
Посилання ред.
- Пауль Гербігер на сайті Virtual History
{Бібліоінформація}}