Пасхалій ІІ (лат. Paschalius; ? — 21 січня 1118, Рим, Папська держава) — сто п'ятдесят дев'ятий папа Римський (13 жовтня 109921 січня 1118), народився у Романьї в Італії. Під час довгої боротьби з приводу інвеститури здебільшого притримувався політики Григорія VII.

Пасхалій II
Папа Римський
13 жовтня 1099 — 21 січня 1118
Попередник: Урбан II
Наступник: Геласій II
Дата народження: не раніше 1053 і не пізніше 1055
Місце народження: Галеата, Провінція Форлі-Чезена, Емілія-Романья[1][2][…]
Дата смерті: 21 січня 1118[3][2]
Місце смерті: Рим, Папська держава[2]
Поховання: Латеранська базиліка[3][4]
Громадянство: Тосканська марка
Релігія: католицька церква[2]
У миру: Райнеро
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У 1104 році Пасхалій II досяг успіху, підбуривши другого сина імператора повстати проти його батька, проте згодом зрозумів, що імператор Священної Римської імперії Генріх V є навіть більшим противником папи у питанні про інвеституру ніж імператор Генріх IV.

Коли Генріх V з військом вторгся до Італії, папа пообіцяв коронувати його імператором та повернути йому всі церковні землі та власність, які належали імперії у часи Карла Великого. Натомість імператор зобов'язався відмовитись від інвеститури. Проте, коронація не відбулась, оскільки римляни повстали проти Генріха V, який утік захопивши з собою Пасхалія II.

Після 2 місяців ув'язнення папа пообіцяв Генріху V інвеституру та коронував його імператором. Пізніше, рішення Пасхалія II були скасовані як такі, що прийняті під примусом, у 1111 році імператора було відлучено від церкви.

15 лютого 1113 Пасхалій II своєю буллою Pie postulatio voluntatis офіційно визнав Орден Госпітальєрів, схвалив їхній статут та взяв під своє заступництво.

Примітки ред.

Посилання ред.