Паспорт громадянина НДР
Паспорт Східної Німеччини видавався громадянам колишньої Німецької Демократичної Республіки (загальновідомої як Східна Німеччина) для подорожей за кордон. Після об'єднання Німеччини у жовтні 1990 року всім німецьким громадянам видавали німецькі паспорти.
| Паспорт громадянина НДР | |
|---|---|
 Паспорт громадянина НДР | |
| Тип документу | Паспорт |
| Призначення | ідентифікація |
| Територія дії |
 |
| Вимоги до власника | Громадянство НДР |
Огляд ред.
Згідно з звітом The Washington Post 1989 року, лише 25 % східнонімецьких громадян мали паспорти.[1]
Згідно з законом Східної Німеччини про паспорти від 1957 року, східнонімецькі громадяни потребували виїзної візи з НДР для подорожей за кордон, включаючи Західну Німеччину і Західний Берлін.[2] За несанкціоновану подорож за кордоном позбавляли волі.[3]
Після повернення з подорожей паспорти потрібно було здати.[1]
Типи паспортів ред.
Існували принаймні чотири типи паспортів: іноземний, службовий, стандартний і дипломатичний.[4][5]
Стандартні паспорти мали синій колір, іноземні та службові паспорти були різних відтінків зеленого кольору.[4] Дипломатичні паспорти були червоними.[4]
Мови ред.
У паспортах Східної Німеччини були тексти німецькою, французькою, англійською та російською мовами.[5] Проте англійська була вилучена з паспорта після редакції близько 1988 року.[5]
Паспортна записка ред.
Паспорти Східної Німеччини містили записку з таким змістом:
- 'Міністерство закордонних справ просить всі органи, як усередині, так і за кордоном, допускати власника цього паспорта до вільних подорожей та надавати йому будь-який захист і допомогу, які він може потребувати.[5]
Версії, видані пізніше, з кінця 1989 року до завершення існування країни в жовтні 1990 року, вже не містили цієї записки.[5]
Після об'єднання ред.
Після об'єднання у жовтні 1990 року Договором про об'єднання передбачалося, що паспорти Східної Німеччини залишатимуться в силі до 31 грудня 1995 року, як найпізніше.[6] Після цієї дати паспорти Східної Німеччини були недійсними для ідентифікації, і громадяни повинні були використовувати німецькі паспорти.
Посилання ред.
Шаблон:Commonscategory Шаблон:Список посилань
|
Це незавершена стаття про Німеччину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б McCartney, Robert J. (10 листопада 1989). East Germany Opens Berlin Wall And Borders, Allowing Citizens To Travel Freely To The West. The Washington Post. Процитовано 10 січня 2018.
- ↑ Kalinovsky, Artemy M.; Daigle, Craig, ред. (2014). The Routledge Handbook of the Cold War. Routledge. ISBN 978-1-315-88228-4.
- ↑ Aftermath 1949 -- 1959. Harry S. Truman Presidential Library & Museum. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 21 листопада 2023.
1957: A new passport law provided for three years' imprisonment for anyone making an unauthorized journey outside the borders of East Germany...
- ↑ а б в East German Passport Types. Passport-collector.com. 20 серпня 2011. Процитовано 10 січня 2018.
- ↑ а б в г д The Passport of the German Democratic Republic (GDR) (PDF). Passport-collector.com. Процитовано 10 січня 2018.
- ↑ Paßgesetz der Deutschen Demokratischen Republik (нім.). Процитовано 11 січня 2018.
Einigungsvertrag vom 31. August 1990 (BGBl. II S. 889) mit der Maßgabe, dass die ausgestellten Pässe bis spätestens zum 31. Dezember 1995 in Geltung bleiben