Паскуаліно «Семеро красунь»
«Паскуаліно „Семеро красунь“» (італ. Pasqualino Settebellezze) — італійська драмедійний фільм 1975 року, поставлена режисеркою Ліною Вертмюллер. За цю роботу Вертмюллер стала першою жінкою, номінованою на премію «Оскар» у категорії «Найкращий режисер», але не отримала цієї нагороди. Фільм також отримав три інші номінації на «Оскара», у тому числі як «Найкращий фільм іноземною мовою»[2], та одну номінацію на премію «Золотий глобус» за найкращий іноземний фільм[3] 
.
Паскуаліно «Семеро красунь» | |
|---|---|
| італ. Pasqualino Settebellezze | |
 Італійський постер до фільму | |
| Жанр | драма, комедія |
| Режисер | Ліна Вертмюллер |
| Продюсер |
|
| Сценарист | Ліна Вертмюллер |
| У головних ролях |
Джанкарло Джанніні Фернандо Рей Ширлі Столер |
| Оператор | Тоніно Деллі Коллі |
| Композитор | Енцо Янначчі |
| Художник | Enrico Jobd |
| Кінокомпанія | Medusa Distribuzione |
| Тривалість | 115 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія |
| Рік | 1975 |
| Дата виходу |
1 травня 1975 (Франція) 20 грудня 1975 (Італія) |
| Касові збори | £2 638 438 172[1] |
| IMDb | ID 0075040 |
| Рейтинг |
MPAA:  / IMDb:  |
Сюжет ред.
Італія часів правління Муссоліні. Невелике провінційне містечко, де мешкає Паскуаліно (Джанкарло Джанніні) — слабка людина, що не вирізняється особливим розумом та не прагне до хорошого життя. Він піклується про свою маму і сестер, яких у нього аж семеро. Усі вони хороші дівчатка, але зовсім не красуні, тому Паскуаліно й отримав прізвисько «Семеро красунь». Враховуючи, що Паскуаліно один чоловік у сім'ї, він повинен охороняти гідність і честь своїх сестер. Одна з них, страшенно негарна й товста Кончіта (Єлена Фьоре), стала підробляти повією в закладі Тотонно (Маріо Конті), кинувши тим самим тінь на репутацію свого брата. І тепер Паскуаліно, щоб захистити свою честь і честь сім'ї, необхідно «розібратися» з Тотонно. Убивши випадково Тотонно, хлопець заховав його труп, але його незабаром знаходять, і тепер Паскуаліно загрожує в'язниця.
На суді Паскуаліно визнали неврівноваженим і відправили до психіатричної лікарні на дванадцять років. Йде війна і хлопець тікає з лікарні. Він потрапляє на фронт, звідки дезертирує та потрапляє до рук ворога. Тепер він в'язень концтабору на території Німеччини, яким керує огрядна жінка-нацист з садистськими нахилами Ширлі Столер[en]. Паскуаліно, що має талант вижити в будь-якій ситуації та свято вірить у свої здібності ловеласа, наважується на відчайдушний крок — спробу спокусити цю жінку. Ставши наглядачем у таборі, Паскуаліно особисто страчує шістьох ув'язнених, у тому числі свого колишнього супутника — соціаліста Франческо.
Після війни Паскуаліно живим та неушкодженим повертається в Італію де одружується на повії.
У ролях ред.
| • Джанкарло Джанніні | … | Паскуаліно Фрафузо на прізвисько «Семеро красунь» |
| • Фернандо Рей | … | Педро, ув'язнений анархіст |
| • Ширлі Столер[en] | … | комендант тюремного табору |
| • Єлена Фьоре[en] | … | Кончіта, сестра |
| • П'єро Ді Йоріо[it] | … | Франческо, товариш Паскуліно |
| • Енцо Вітале | … | Дон Раффаеле |
| • Роберто Герліцка[en] | … | соціаліст |
| • Лучіо Амеліо[en] | … | адвокат Канджемі |
| • Ермелінда Де Феліче[it] | … | мати Паскуаліно |
| • Маріо Конті | … | Тотонно |
| • Франческа Марчіано[en] | … | Кароліна |
Знімальна група ред.
- Автор сценарію — Ліна Вертмюллер
- Режисер-постановник — Ліна Вертмюллер
- Продюсери — Арріґо Коломбо, Ліна Вертмюллер
- Оператор — Тоніно Деллі Коллі
- Композитор — Енцо Янначчі
- Монтаж — Франко Фратичеллі
- Художник-постановник — Енріко Джоб
- Художник по костюмах — Енріко Джоб
- Художник-декоратор — Роберто Граньєрі
- Артдиректор — Велько Деспотович
- Звукорежисер — Маріо Брамонті
Нагороди та номінації ред.
| Список нагород та номінацій[4] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кінопремія | Рік | Категорія | Номінант(и) | Результат | Дж |
| Премія «Золотий кубок» (Італія) | 1976 | Найкраща нова акторка | Франческа Марчіано | Перемога | |
| Премія «Оскар» | 1977 | Найкращий фільм іноземною мовою | Паскуаліно «Семеро красунь» | Номінація | [2] |
| Найкращий режисер | Ліна Вертмюллер | Номінація | |||
| Найкращий актор у головній ролі | Джанкарло Джанніні | Номінація | |||
| Найкращий сценарій | Ліна Вертмюллер | Номінація | |||
| Премія «Золотий глобус» | 1977 | Найкращий іноземний фільм | Паскуаліно «Семеро красунь» | Номінація | |
| Гільдія кінорежисерів США[en] | 1977 | Видатне режисерське досягнення в ігровому кіно | Ліна Вертмюллер | Номінація | |
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | 1977 | Найкращий фільм | Паскуаліно «Семеро красунь» | 3-є місце | |
| Найкращий режисер | Ліна Вертмюллер | 3-є місце | |||
| Найкращий сценарій | 3-є місце | ||||
Примітки ред.
- ↑ BoxOfficeBenful: Box Office Italia 1975-76
- ↑ а б The 49th Academy Awards (1977) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 25 березня 2012.
- ↑ Awards for Seven Beauties. Internet Movie Database. Процитовано 8 березня 2012.
- ↑ Нагороди та номінації фільму Паскуаліно «Семеро красунь» на сайті IMDb (англ.)
Бібліографія ред.
- Bondanella, Peter (2009). History of Italian Cinema. New York: Continuum. ISBN 978-0826417855.
- Bullaro, Grace Russo (2007). Man in Disorder: The Cinema of Lina Wertmüller in the 1970s. Troubador Publishing Ltd. ISBN 978-1905886395.
- Wertmüller, Lina (1978). The Screenplays of Lina Wertmuller. New York: Werner Books. ISBN 978-0446872621.
Посилання ред.
Паскуаліно «Семеро красунь» на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 7.07.2017)- Паскуаліно «Семеро красунь» на сайті MYmovies.it (італ.)
(станом на 7.07.2017)
