Партія зелених України
Партія зелених України — політична екологічна партія України, заснована 30 вересня 1990 р. в Києві групою активістів Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ». Зареєстрована у травні 1991 року.
| Партія зелених України | |
 | |
| Заснована / зареєстрована | 1990 |
| Штаб-квартира | Київ |
| Політична ідеологія | Зелені ненасильництво рівність прав сталий розвиток євроінтеграція |
| Членство у міжнародних організаціях | Європейська партія зелених |
| Союзники, блоки | не блокувалася |
| Очільник партії | Кононов Віталій Миколайович |
| Кольори | зелений, жовтий, білий |
| Кількість членів | 28 тис.[1] |
| Кількість депутатів у ВР[2] | 0 / 450
|
| Обласні ради та рада м. Києва[3] |
0 / 1804
|
| Вебсторінка | http://www.greenparty.ua/ |
| Політика України Політичні партії Вибори | |
Одна з найстарших партій України. Електорально була успішною в кінці 90-х років. Пізніше партія стала маргінальною на національному рівні, представники партії присутні у регіональних і місцевих органах влади.
Діяльність партії Зелених України базується на принципах демократії, гуманізму, поваги до прав та інтересів людини незалежно від її соціального статусу, національності чи походження. Партія стверджує, що майбутнє України у запереченні агресивного технократизму, раціональному використанні ресурсів, в узгодженні інтересів різних соціальних груп, у беззастережній відмові від насильства над людиною і природою, а вищими цінностями є життя і свобода.[4]
Символіка ред.
Символіка Партії Зелених України - зображення комбінованого знаку, композиція якого складається із стрічки зеленого кольору, на тлі якої в два рядки розташований словесний вираз «партія зелених» темно-зеленого кольору, причому слова трохи находять одне на одне, та зображення соняшника жовтого кольору, яке знаходиться праворуч від виразу; вираз «партія зелених» виконаний літерами українського алфавіту.
Прапор партії Зелених України (скорочено - ПЗУ) являє собою полотно зеленого кольору прямокутної форми (довжина якої в 1,5 рази більше, ніж ширина) із зображенням у лівому верхньому куті комбінованого знаку, композиція якого складається із розташованого в два рядки словесного виразу «партія зелених» темно-зеленого кольору, причому слова трохи находять одне на одне, та зображення соняшника жовтого кольору, яке знаходиться праворуч від виразу; вираз «партія зелених» виконаний літерами українського алфавіту.[5]
Історія ред.
Перший (установчий) з'їзд ПЗУ відбувся 30 вересня 1990 р. в Києві. Ініціаторами створення партії — нової політичної сили в УРСР — стала група активістів Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ» (асоціація створена в 1987 р., продовжує працювати до сьогодні).
24 травня 1991 р. Партія Зелених України офіційно зареєстрована Міністерством юстиції України.
Вибори ред.
Президентські ред.
У травні 1999 р. Віталій Кононов взяв участь в президентських виборах як кандидат від ПЗУ.
У липні 2004 р. ХІ з'їзд ПЗУ висунув Віталія Кононова кандидатом на пост Президента України. 23 вересня 2004 року Центральна Координаційна Рада Партії ухвалила рішення про відмову від подальшої участі у виборчій кампанії. Того ж дня Віталій Кононов звернувся в Центральну виборчу комісію із заявою про зняття своєї кандидатури. У другому турі президентських виборів 2004 р. ПЗУ підтримала кандидатуру Віктора Ющенка.
Парламентські ред.
.png)
На парламентських виборах 1998 р. ПЗУ отримала 1 444 264 голосів виборців (5,4354%), що дало партії 19 депутатських мандатів. Партія Зелених України була серед восьми політичних партій, що подолали виборчий бар'єр, отримала підтримку виборців у всіх регіонах України, крім Львівської та Чернівецької областей.
Фракція ПЗУ у Верховній Раді третього скликання існувала та працювала всі чотири роки роботи парламенту.
На виборах у 2002 році за ПЗУ проголосувало 1,3% виборців, на парламентських виборах 2006-го — 137 858 виборців (0,5%). З 45 учасників виборчого процесу Партія Зелених України посіла 14 місце.
На парламентських виборах 2007 р. партія зазнала невдачі з результатом 0,4%.
Партія Зелених України не входила у жодні політичні блоки.
25 травня 2011 р. новим головою партії обраний Денис Москаль. Був головою партії до вересня 2014.[6]
Партія брала участь у парламентських виборах 2012 р., де отримала 0,35% голосів та не потрапила до ВР України.
На парламентських виборах 2014 р. партія отримала 0,24% голосів.
Структура ред.
Склад ред.
Вищим органом партії є з'їзд. Постійно діючі органи партії — Центральна Координаційна Рада, Політрада, Секретаріат, обласні, районні, міські, сільські організації ПЗУ.
Станом на 1 липня 2009 р. діє 26 обласних організацій та 561 місцева організація ПЗУ. Членами партії є майже 28 тис. людей.[1]
Керівництво ред.
- Щербак Юрій Миколайович — голова партії (1990 — 1992)
- Кононов Віталій Миколайович — голова партії (1992 — 2006)
- Костерін Володимир Олександрович — голова партії (4 серпня 2006 — 24 грудня 2009)
- Кондратюк Тетяна Вікторівна — голова партії (24 грудня 2009 — 25 травня 2011)
- Москаль Денис Денисович — голова партії (25 травня 2011 — 2014)
- Кононов Віталій Миколайович — голова партії (2014 - дотепер)
Діяльність ред.
В Україні ред.
З березня 1999 р. по липень 2001 р. заступник голови ПЗУ Олег Шевчук очолював Державний комітет зв'язку та інформатизації України.
З липня 2001 по листопад 2002 р. Міністерство екології та природних ресурсів України очолював заступник голови ПЗУ Сергій Курикін.
Міжнародна ред.
У січні 1994 р. ПЗУ стала членом Європейської Федерації Зелених партій. ПЗУ — учасник усіх з"їздів ЄФЗП: у Відні (1994), Парижі (1998), Берліні (2002), Римі (2004).
В квітні 2000 р. у Канберрі (Австралія) відбувся Перший Всесвітній Конгрес Зелених. ПЗУ — серед засновників всесвітньої організації Зелених — Global Greens
У травні 2003 р. голова Політради ПЗУ Сергій Курикін обраний до комітету Європейської Федерації Зелених партій — керівного органу ЄФЗП.
У лютому 2004 р. у Римі на Капітолійському пагорбі відбулася церемонія підписання документів про створення Партії Зелених Європи. Від імені ПЗУ відповідні документи підписав голова Віталій Кононов. ПЗУ стала однією з засновників та повноправних членів Партії Зелених Європи
ПЗУ підтримує постійні контакти з Зеленими понад 80 країн світу.
Критика ред.
За словами історика Ендрю Вілсона, у цей час (парламентські вибори 1998 р.) партія була більше притулком для олігархів, ніж Партією зелених (бізнесмени домінували у виборчому списку партії).[7]
На піку популярності ПЗУ політичні опоненти й експерти звинувачували партію, що вона фінансується великими промисловцями — власниками металургійних підприємств — чиї заводи завдають серйозної шкоди довкіллю. Керівники партії всі звинувачення відкидали.[8]
Примітки ред.
- ↑ а б Партия Зеленых Украины
- ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Вступ. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 грудня 2013.
- ↑ Партія Зелених України. ddr.minjust.gov.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ Москаль Денис Денисович. LB.ua. Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ Jump up Virtual Politics - Faking Democracy in the Post-Soviet World, Andrew Wilson, Yale University Press, 2005, ISBN 0-300-09545-7
- ↑ Партия Зеленых Украины
Література ред.
- Вибори '98: документи, статистичні дані, аналіз / Центр соціально- психологічних досліджень та політичного менеджменту; ред. Ю. Шайгородський. — Харків: Форт, 1998. — 636 с.+ дод.
- Політичні партії України: В 3 т. / Уклад.: Ю. Шайгородський. — Київ: Український центр політичного менеджменту, 2005.
Посилання ред.
- Офіційний сайт партії
- Європейська Партія Зелених
- Федерація молодих Зелених Європи
- Історичний розвиток Партії зелених в незалежній Україні[недоступне посилання з липня 2019]