Париж — Ніцца
Пари́ж — Ні́цца (фр. Paris-Nice) — чоловіча професійна багатоденна шосейна велогонка, що проходить щороку у березні шляхами Франції.
| |
| Інформація про гонку | |
|---|---|
| Регіон |  Франція
|
| Місцеві назви | фр. Paris-Nice |
| Дисципліна | шосейна велогонка |
| Змагання | Світовий тур UCI |
| Тип | багатоденка |
| Організатор | Amaury Sport Organisation |
| Директор гонки | Кристіан Прюдомм |
| Історія | |
| Перша гонка | 1933 |
| Номер гонки | 75 (2017) |
| Перший переможець | .svg){kind=small} Альфонс Шеперс
|
| Рекорд перемог |  Шон Келлі (7 разів)
|
| Останній переможець |  Серхіо Енао
|
Історія ред.
Вперше перегони Париж-Ніцца пройшли у 1933 році[1]. Переможцем став бельгієць Альфонс Шеперс. Під час Другої світової війни змагання не проводились. У 1946 році перегони відновились, але далі знову була перерва до 1950 року. Рекордсменом з перемог є ірландець Шон Келлі, який вигравав змагання сім разів поспіль, з 1982 по 1988 роки[1].
У 2003 на змаганнях після падіння з велосипеда помер казахстанський велогонщик Андрій Ківільов. Причиною смерті стала травма голови, адже спортсмен змагався без шолома[2][3]. Після цього випадку Міжнародний союз велосипедистів ввів правило про обов'язкове використання шоломів на велогонках.
Змагання неофіційно називають «гонка до сонця», адже вони починаються на початку березня у районі зимового Парижа і закінчуються через вісім днів у сонячній Французькій Рив'єрі.
Переважно велогонка стартує у передмісті Парижа та фінішує на Англійській набережній у Ніцці. Місце старту щороку змінюється. Місце фінішу змінювалось лише раз — у 1951 велогонка закінчувалась на перевалі Коль-д'Азур поблизу Ніцци[1]. Але на фініш приїхало мало глядачів, тому наступного року фініш знову перенесли у місто.
У 1959 році пройшла гонка Париж — Ніцца — Рим протяжністю 1955 км. На змаганнях проводились три заліки: Париж-Ніцца, Ніцца-Рим та загальний залік за всю гонку.
У 2005 році велогонка увійшла у серію UCI ProTour, а з 2011 року є частиною Світового туру UCI.[4]
Переможці ред.
.svg){kind=small}
Найтитулованіші переможці ред.
| К-сть перемог | Велогонщик | Країна | Роки |
|---|---|---|---|
| 7 | Шон Келлі | Ірландія |
1982, 1983, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988 |
| 5 | Жак Анкетіль | Франція |
1957, 1961, 1963, 1965, 1966 |
| 3 | Едді Меркс | Бельгія |
1969, 1970, 1971 |
| Лоран Жалабер | Франція |
1995, 1996, 1997 | |
| Йоп Зутемельк |  Нідерланди |
1974, 1975, 1979 | |
| 2 | Раймон Пулідор | Франція |
1972, 1973 |
| Тоні Ромінгер | .svg){kind=small} Швейцарія |
1991, 1994 | |
| Раймон Імпані | Бельгія |
1954 y 1960 | |
| Мігель Індурайн |  Іспанія |
1989 y 1990 | |
| Олександр Винокуров |  Казахстан |
2002 y 2003 | |
| Моріс Аршамбо | Франція |
1936 y 1939 | |
| Альберто Контадор | Іспанія |
2007 y 2010 | |
| Річі Порт | .svg){kind=small} Австралія |
2013 y 2015 |
Перемоги за країнами ред.
| Країна | К-сть перемог |
|---|---|
| Франція
|
21 |
| Бельгія
|
14 |
| Ірландія
|
8 |
| Нідерланди
|
6 |
| Іспанія
|
5 |
 Німеччина
|
4 |
 Італія Швейцарія.svg){kind=small} Велика Британія
|
3 |
Казахстан США Австралія Колумбія
|
2 |
Примітки ред.
- ↑ а б в History. letour.fe. ASO. Процитовано 7 грудня 2015.
- ↑ Jones, Jeff. Kivilev dies of injuries. Cycling News. Процитовано 3 грудня 2015.
- ↑ Andrei Kivilev: September 21, 1973 - March 12, 2003. Cycling News. Процитовано 3 грудня 2015.
- ↑ Paris-Nice 2011 Tony Martin wins race to the sun after Thomas Voeckler claims second stage on Cote-dAzur. telegraph.co.uk. Процитовано 7 грудня 2015.
Посилання ред.
_pictogram.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про Велосипед. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про Францію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |