Паранімф
«Паранімф» (польськ. Paranimphus) — вітальний твір Яна Протасовича присвячений одруженню Януша Скумін-Тишкевича з Варварою Нарушевич, де поет виконував роль свата. Виданий в 1595 році у Вільнюсі.
| Паранімф | ||||
|---|---|---|---|---|
| Paranimphus | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Ян Протасович | |||
| Мова | польська | |||
| Написано | 1595 | |||
| Опубліковано | 1595 | |||
| Видання | 1595 | |||
|
| ||||
Опис ред.
Як свідчить назва твору, поет виконував на весіллі почесну роль свата (грец. «paranimphus» — сват, дружка). У його обов'язки входило підведення нареченого до вівтаря, керівництво порядком церемонії та проголошення першого вітального слова. Якби Ян Протасович насправді не був свахом, він був би змушений публікувати вірш анонімно: цього вимагала традиція написання подружніх творів.
Поетична промова Яна Протасовича вирізняється продуманою композицією та красивим, хоч і простим стилем. Згадуючи в короткій передмові про свою роль та обов'язки, автор-доповідач просить гостей з готовністю вислухати його слова. Як сват, він по черзі звертається до батьків молодят (просить їх благословити сина і дочку), нареченого і нареченої (бажаючи їм не лише дітей, але онуків і правнуків) та молодих людей, присутніх на весіллі (пояснюючи мету християнського шлюбу і закликаючи хлопців, скоріше брати приклад з Януша).
З цього твору видно, що автор добре знав Біблію та героїв Старого Завіту, «Іліаду» Гомера, твори Софокла, Геродота, давньогрецьку міфологію. Наприклад, він порівнює Федіра Скумін-Тишкевича, який віддав сина в руки Варвари, з Авраамом, який збирався пожертвувати сина Богу. У заключній частині поеми, запрошуючи гостей на спів і танці, Протасович згадує бога Аполлона та інших міфологічних персонажів. Його заклик підняти келихи за здоров'я молодих підкріплюється посиланням на авторитет Соломона.
Джерела ред.
Кавалёў С. Шматмоўная паэзія Вялікага Княства Літоўскага эпохі Рэнесансу: манаграфія / Сяргей Кавалёў. — Мінск: Кнігазбор, 2010. — С. 307. ISBN 978-985-6976-10-3.