Папуга-віхтьохвіст зелений
| Папуга-віхтьохвіст зелений | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Prioniturus luconensis (Steere, 1890) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папуга-віхтьохвіст зелений[2] (Prioniturus luconensis) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Ендемік Філіппін.
Опис ред.
.png)
Довжина птаха становить 29-30 см, довжина крила 15-19 см. Забарвлення переважно жовтувато-зелене, спина дещо темніша, голова і нижна частина тіла світліші, з блакитнуватим відтінком. Два центральних стернових пера видовжені, мають голі стрижні, на кінці у них темно-сірі "віхті", крайні стернові пера на кінці темно-сірі. Дзьоб білувато-сірий. Самиці мають дещо тьмяніше, зелене забарвлення, центральні стернові пера у них коротші[4].
Поширення і екологія ред.
Зелені папуги-віхтьохвости мешкають на островах Лусон і Маріндук на півночі Філіппінського архіпелагу. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах і на полях. На Лусоні в горах Сьєрра-Мадре[en] зустрічаються на висоті від 300 до 700 м над рівнем моря, на острові Маріндук на висоті 1000 м над рівнем моря. Живлятся насінням, плодами і горіхами. Гніздяться в дуплах дерев.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція зелених папуг-віхтьохвостів становить від 1500 до 3800 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища і вилов з метою продажу на пташиних ринках.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Prioniturus luconensis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Field Guides. с. 226—229.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |