Панцирник MINERVA випускався в період Першої світової війни в Бельгії і вважався першим броньованим автомобілем, прийнятим на озброєння війська у цій війні.

Панцирник MINERVA
MINERVA. 1915 р.
MINERVA. 1915 р.
Тип шасі 26CV
Історія використання
На озброєнні до 1935
Війни Перша світова війна
Історія виробництва
Розробник Шарль Анкар
Виробник Бельгія Бельгія, MINERVA Антверпен, Cockerill-Sambre
Виготовлення серпень-жовтень 1914—1916
Виготовлена
кількість
35
Характеристики
Вага біля 4000 кг
Довжина 4,9 м
Ширина 1,75 м
Висота 2,3 м
Обслуга 3-6

Броня 4 мм панцирні плити фірми Cockerill
Головне
озброєння
1×6,5 мм кулемет Hotchkiss Model 1909 Mg.
Двигун карбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор Minerva водяного охолодження, 4,4 л
38-40 к.с.
Трансмісія 4-ступінчаста К. П., ланцюговий привід задніх коліс.
Підвіска залежна
4×4
Дорожній просвіт база: 3200 мм
Паливо бензин
Швидкість шосе: 40 км/год

Спроби використання броньованих автомобілів в бельгійській армії розпочалось з 1912 року, а у серпні 1914 офіцер особливих доручень Генерального Штабу, лейтенант Шарль Анкар покрив 4 мм панцирними листами свій автомобіль марки «Міневра NN». За його прикладом протягом вересня у майстерні концерну Cockerill-Sambre в Обокені покрили панцирними плитами ще декілька «Міневр», які відправили на фронт. Крім того схожим чином було виготовлено панцирники на шасі спортивного автомобіля SAVA. Панцирники не мали башти, а 8 мм кулемет Hotchkiss моделі 1912 встановлювали за щитом. Панцирники мали відкритий зверху корпус без дверей, по якому зовні забирались до середини. Згодом у корпусі появились дверцята, а в останніх модифікаціях кулемати почали встановлювати у сферичних баштах. Згодом кулемети замінили 37 мм французькою гарматою. Екіпаж складався з командира, кулеметника, водія, помічника водія. Панцирники супроводжувала технічна служба, групи велосипедистів чи мотоциклістів. У вересні 1915 добровольчий експедиційний бельгійський корпус з 360 осіб при 10 панцерниках, 7 мотоциклах, 10 вантажівках відбув для участі у боях в Галичині біля Збаража протягом 1916 року. Наприкінці 1917 вони опинились у Києві, де у лютому 1918 бельгійці перед від'їздом пошкодили двигуни і озброєння панцирників. У Бельгії решта панцирників було модернізовано 1919 з встановленням у задній частині рубки понад дахом для введення стрільби стоячи. При модернізації 1928 вони отримали корпус нової форми з куполоподібною баштою з кулеметом чи 37 мм гарматою, використовуючи у підрозділах розвідки. У підрозділах жандармів вцілілі панцирники знаходились ще у 1933-35 роках.

Джерела ред.

  • B.T.White «Tanks and other Armoured Fighting Vehicles 1900 to 1918». London. Blandford. 1969
  • М.Барятинский, М.Коломиец «Бронеавтомобили русской армии 1906—1917», Москва, Техника-Молодежи, 2000

Посилання ред.