Панклімакс (від пан… і клімакс) — поєднання двох або більше споріднених клімаксів, схожих між собою за мікрокліматом, життєвими формами, видами-едифікаторами і домінантами, що належать до одних і тих же родів, а також за загальним походженням від третинного або більш давнього клімаксу. Термін запропонував Ф. Клементс (1928).

Наведемо визначення Клементсом панклімакса[1]: «панклімакс включає в себе два або більше споріднених клімаксів або формацій з однаковими загальними кліматичними умовами, однаковими життєвими формами і загальними родами домінантів». У цьому розширеному значенні поняття «клімакс» збігається з поняттям деяких авторів про «зональну рослинність» більш-менш рівнинних територій, що займає плакор в сенсі Г. М. Висоцького[2].

Таким чином, панклімаксом тайгової області (зони) Євразії будуть хвойні ліси, що складаються з видів родів Picea, Abies, Pinus, Larix; панклімаксом степової області (зони) — типчаково-ковилові степи і т. д. Можна розрізняти і панклімакси окремих підзон.

Див. також ред.

Джерела ред.

Ресурси Інтернету ред.

Література ред.

  • Кашкаров Д. Н. Основы экологии животных / 2 изд. — Л., 1945;
  • Беклемишев В. Н. О классификации биоценологических (симфизиологических) связей // Бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. — 1951. — Т. 56, вып. 5;
  • Гиляров М. С. Вид, популяция и биоценоз // Зоол. журн. — 1954. — Т. 33, в. 4;
  • Арнольди К. В., Л. В. О биоценозе. — Там же. — 1963. — Т. 42, в. 2;
  • Наумов Н. П., Экология животных / 2 изд. — М., 1963;
  • Основы лесной биогеоценологии / Под ред. В. Н. Сукачева и Н. В. Дылиса. — М., 1964;
  • Макфедьен Э. Экология животных / Пер. с англ. — М., 1965;
  • Одум Е. Экология. — М., 1968;
  • Дювиньо П., Танг М. Биосфера и место в ней человека. / Пер. с франц. — М., 1968;
  • Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи сучасної екології: Навч. посіб. — 4-те вид., перероб. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 340 с: іл.
  • Кучерявий В. П. Екологія . — Львів: Світ, 2001—500 с: іл.
  • Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2004. — 376 с.
  • Tischler W. Synökologie der Landtiere. — Stuttg., 1955;
  • Balogh J. Lebensgemeinschaften der Landtiere. — B., 1958;
  • Kormondy Е. J. Readings in ecology. — L., 1965.

Примітки ред.

  1. Clements, 1949: 158
  2. Высоцкий Г. Н. Избранные труды. — М.: Сельхозгиз, 1960