Пам'ятник Тарасові Шевченку (Чернівці)
| Пам'ятник Тарасові Шевченку | ||||
|---|---|---|---|---|
.JPG) | ||||
| Пам'ятника Тарасу Шевченку в Чернівцях на тлі плакатів, що сповіщають про 600-річчя міста | ||||
|
48°17′34″ пн. ш. 25°56′06″ сх. д. / 48.2928750° пн. ш. 25.9351806° сх. д.Координати: 48°17′34″ пн. ш. 25°56′06″ сх. д. / 48.2928750° пн. ш. 25.9351806° сх. д. | ||||
| Тип | пам'ятник | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Чернівці | |||
  Пам'ятник Тарасові Шевченку (Чернівці) (Україна) | ||||
 | ||||
Пам'ятник Тарасові Шевченку в Чернівцях — повнофігурний монумент Тарасу Григоровичу Шевченку в місті Чернівцях. Встановлений у 1999 році у самому середмісті — нижній частині Центральної площі. Автори — українські скульптори Микола Лисаківський та Петро Лемський.
Опис ред.
Пам'ятник являє собою бронзову постать зрілого Шевченка, встановлену на прямокутному постаменті з червоного граніту. Кобзаря зображено в русі, його правиця зігнута й торкається грудей, погляд поета звернутий до глядачів.
Серед критиків образу чернівецького монумента Кобзареві існує думка, що постать Шевченка виглядає дещо переобтяженою, наявна незначна диспропорція, зокрема занадто великими є руки. Є нарікання й на місце встановлення пам'ятника — у «закутку» нижньої частини центральної площі.
Історія пам'яті й пам'ятника Шевченка в Чернівцях ред.
З історії вшанування Шевченка на Буковині ред.
Тарас Шевченко ніколи не бував на Буковині, але ще за життя його творчість стала відомою в краї. Слово Кобзаря зазвучало в Чернівцях уперше на межі 50—60 років XIX століття у середовищі «молодорусинів» — передової української молоді, яка під впливом ідей європейської «Весни народів» (революцій 1848—49 років) будила національну самосвідомість місцевих українців та обстоювала їхню спорідненість із співплемінниками з Наддніпрянщини. Твори Шевченка, в першу чергу «Кобзар» знайшли гарячий відгук і в представників місцевої інтелігенції[1].
Культ Кобзаря на Буковині було започатковано 29 лютого (за старим стилем) 1864 року скорботним вшануванням смерті Великого українця в новозбудованій церкві святої Параскеви. Вже у 1880-х роках започатковано традицію чергові шевченківські дати відзначати національними «академіями»-концертами і читаннями (від 1889 року вони стали щорічними). Чимало для підйому національної свідомості українців-буковинців, в тому числі й засобом популяризації творчості Тараса Шевченка, зробило засноване у 1869 році українське товариство «Руська Бесіда»[2]. На початку ХХ століття краяни не раз виїздили на могилу Тараса Шевченка.
Показовим фактом є те, що коли в умовах царату у «великій» Україні було накладено заборону на святкування століття від дня народження Тараса Шевченка (1914 рік), на Буковині цю знаменну подію відзначали легально. Міська влада, а серед її представників у той час було обмаль українців, навіть дала дозвіл на спорудження в Чернівцях пам'ятника Кобзареві, задля чого українські товариства створили фонд зі збору коштів. Ще раніше (від 1909 року) було перейменовано одну з вулиць міста на честь Шевченка, й ця назва, одна з небагатьох, втрималася і за окупаційного румунського режиму. Проте, встановити пам'ятник Шевченкові на початку XX століття не вдалося.
За СРСР вшанування Кобзаря нерідко було формальним, а ідея «будителя нації» підмінювалася образом «народного революціонера». Відтак, постать Шевченка було вшановано у вигляді пам'ятника, та це було непоказне погруддя, «сховане» у парку Ю. Федьковича неподалік головного комплексу корпусів Чернівецького університету. Цей бюст стоїть і понині.
Пам'ятник Шевченку ред.
Від 1990-х років (з незалежністю України) в місті постало питання про гідне монументальне вшанування Тараса Шевченка в людному місці у центральній частині Чернівців.
Наприкінці 1990-х років було остаточно визначена ділянка для майбутнього монумента — в нижній частині головного чернівецького майдану — Центральної площі, з тим, щоб він завершував ідейно простір і вписався органічно в середмістя. Відтак було оголошено конкурс, на якому переміг проект місцевих, чернівецьких скульпторів Петра Лисаківського та Миколи Лемського. Відливали бронзову скульптуру Кобзаря у Львові.
Урочисте відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку, що відбулося 25 травня 1999 року, було приурочено до зустрічі в Чернівцях президентів України, Румунії та Молдови.
Від самого відкриття чернівецький пам'ятник став місцем зборів інтелігенції, українських національних сил, молоді. Існує стала традиція покладання квітів і проведення мітингів біля пам'ятника Кобзареві в Чернівцях не лише у щорічні шевченківські дати, а й з приводу національних і державних свят, визначних для історії країни подій. Так, у часи Помаранчевої революції (листопад 2004 — січень 2005 року) са́ме навколо пам'ятника Шевченкові гуртувалися чернівецькі протестувальники проти владного свавілля.
На жаль, з чернівецьким пам'ятником Шевченкові пов'язано декілька неприємних фактів:
- у травні 2006 року розгорівся справжній скандал, пов'язаний з тим, що на монументі, якому щойно виповнилося 7 років, з'явилися тріщини. Щоб з'ясувати причини такої ситуації, згідно з розпорядженням Чернівецького міського голови, створили спеціальну комісію, в ході роботи якої виявилось, що під час спорудження пам'ятника, здійснюваного в прискореному режимі, припустились значних технічних огріхів, а також не врахували дії вологи на пам'ятник, який стоїть у нижній частині майдану. В результаті своєчасного втручання це недоладдя було усунуто, зокрема й за допомогою дренажних отворів[3].
- наприкінці 2009 року група молодиків, студентів місцевого вишу вчинила глумління над пам'ятником, за що вже на початку 2010 року головний виконавець дістав доволі жорстке, але справедливе покарання у вигляді судового вироку[4].
Галерея ред.
-
Тривають роботи зі встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку в Чернівцях, весна 1999 року -
Пам'ятник при трохи більшому наближенні
Виноски ред.
- ↑ Пам'ятник Великому Кобзареві // Чеховський І. Прогулянка Чернівцями та Буковиною. Путівник., К.: Балтія-Друк, 2008, стор 96
- ↑ Ткач Алла «Шевченко і Буковина», семінар-дослідження на www.ukr-in-school.edu-ua.net [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Чорней Юрій (Чернівці) Шевченко дав тріщину. Чернівці по-своєму долучилися до 145-ї річниці перепоховання праху Тараса Шевченка в Україні, яку громадськість традиційно відзначає 22 травня. // газ. «Львівська газета» № 90 (897), 2006 рік
- ↑ За глумління над пам'ятником Тарасу Шевченку до 2,5 років засудили студента ЧНУ на buknews.cv.ua[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела і посилання ред.
- Пам'ятник Великому Кобзареві // Чеховський І. Прогулянка Чернівцями та Буковиною. Путівник., К.: Балтія-Друк, 2008. С. 96-97.
- Осадчук Сергій, Заполовський Володимир, Шевченко Наталія. Пам'ятники Чернівців. / Denkmaeler von Czernowitz., Чернівці: «Зелена Буковина», 2009, стор. 67-69
- Лашкевич М. С., Бойко І. Д. Запрошуємо на екскурсії Чернівцями. Путівник., Чернівці: «Прут», 2008. С. 22.
- Ткач Алла «Шевченко і Буковина», семінар-дослідження на www.ukr-in-school.edu-ua.net
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Чернівцях на mapa.ukrkolo.com[недоступне посилання з липня 2019] (фото і координати)
- Меленчук О. Тарас на букових п'єдесталах. З історії пам'ятників Т. Г. Шевченкові на Чернівеччині / Ольга Меленчук. — Чернівці: Букрек, 2014. — 44 с. : іл.
- Меленчук О. Постав у бронзі, камені, граніті / Ольга Меленчук // Буковинський журнал. — 2014. — № 1 (91). — С. 242—262.
- Меленчук О. З історії пам'ятників Тарасові Шевченкові на Буковині // Україна Тараса Шевченка: іст.-краєзнав. нариси / [Упоряд. : Р. В. Маньковська, В. М. Мельниченко ; передм. О. П. Реєнта, Л. М. Новохатька ; голова ред. ради Л. М. Новохатько ; голов. ред. О. П. Реєнт ; худож.-оформлювач О. М. Іванова ; М-во культури України, Нац. спілка краєзнавців України]. — Харків: Фоліо, 2014. — С. 519—537. : іл.