Палінгенез (біологія)

Палінгенез — поняття, введене Ернстом Геккелем в 1866 році при обґрунтуванні ним біогенетичного закону для позначення повторення більш-менш далеких етапів філогенезу в процесі зародкового розвитку особини. Геккель відносив до палінгенезів відособлення первинних зародкових листків, розвиток хорди і первинного хрящового черепа, зябрових дуг, однокамерного серця і т. д. Він відрізняв від палінгенезів ценогенези — адаптивні ознаки, що виникають у зародків і личинок і затіняють прояви палінгенезів. І. І. Шмальгаузен відзначив, що Геккель розглядав еволюцію дорослих організмів у відриві від еволюції зародків; насправді остання закономірно пов'язана з історією розвитку дорослих форм і частково визначає її. Шмальгаузен пропонував позначати палінгенез точнішим терміном — рекапітуляція.

Література

• Шмальгаузен І. І., Проблеми дарвінізму, 2 видавництва, Л., 1969;
• Мірзоян Е. Н., Розвиток вчення про рекапітуляцію, М., 1974.

Див. також

• Ценогенез
• Рекапітуляція