Пальник
Пальни́к, іноді горі́лка[1] — прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Застосовується, наприклад, у підігрівачах нафти. Пальником також називають взагалі частину якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура. Використовують пальники як для освітлення, так і для нагрівання.
Різновиди ред.
Газові пальники розділяються на пальники з відкритим полум'ям, аргандові, регенеративні та пальники розжарювання.
- Пальник з відкритим полум'ям — найменш економічний з усіх пальників. Буває розрізним і з 1—2 отворами.
- Аргандовий пальник винайдено французьким фізиком Ф. П. А. Аргандом — первісно для олійних ламп, потім застосовано для газу. Тут газ витікає з ряду отворів, зроблених в кільці з каоліну або порцеляни. Пальник забезпечений склом і часто має ще металевий конус. Повітря притікає до полум'я зсередини і зовні; проходячи біля сильно нагрітих металевих частин і скла, воно нагрівається.
- Регенеративний пальник продукти горіння утилізувалися для попереднього нагріву газу і повітря.
- Пальник розжарювання. У них світильний газ не горить світним полум'ям, а служить для розжарювання поміщеного в нього твердого тіла. Пальники за конструкцією нагадують звичайний бунзеновський пальник. Для розжарювання уживається конус з платинової сітки або із золи, що отримується при прожаренні шерстяної і бавовняної тканини, просоченої солями рідкісних металів групи церію (церій, лантан і інші).
- Пальник Ауера — найбільш поширений. Витрата газу в них на 1 свічу у годину падає до 1,5 літра; але з часом сила світла слабшає.
- Пальники для нагрівання влаштовані так, що світильний газ перед горінням заздалегідь змішується в них з таким об'ємом повітря, який необхідне для повного горіння. Полум'я виходить майже безбарвне і найвищої температури. Найпростіше влаштований звичайний лабораторний бунзенівський пальник. Газ витікає з вузької трубки, що знаходиться у опорі пальника; на неї надіта ширша і довша трубка з отворами з боків для притоку повітря. Газові пальники мають безліч застосувань (для лабораторних, кухонних цілей, опалювання кімнат та ін.).
Конфорка ред.
- Конфо́рка (неправильна вимова «комфорка», заст. «камфорка»[2]) — пальник кухонної плити, прикритий решіткою або споряджений ріжками (таганом), на який ставлять посуд під час приготування їжі. Конфорками споряджають і інші нагрівальні прилади з пальниками — керосинки, керогази, примуси, а також дровяні печі. Конфорка самовара — тримач для заваркового чайника в його верхній частині[3]. Хоча зараз нормативною є вимова через «н», первісно в слові був присутній звук «м»: «конфорка» походить від нід. komfoor («жаровня», «плитка», «спиртівка») < ст.-фр. caffor, chaufoire («котел для води»)[2][4].
Примітки ред.
- ↑ Горілка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Конфорка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Камфорка // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пальник |
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Посилання ред.
- Пальник // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 144. — ISBN 978-966-7407-83-4.