Палаузов Спиридон Миколайович
Спиридо́н Мико́лайович Палау́зов (нар. 1818, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 1872, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія) — історик болгарського походження. Спеціалізувався на медієвістиці, археографії, дослідженнях історії Болгарії, Чехії, Угорщини та Румунії. Учень українських славістів Осипа Бодянського та Ізмаїла Срезневського. Один із засновників Априловської гімназії у Ґаброво.
| Спиридон Палаузов | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1818 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1872 Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Поховання | Перший Християнський цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | історик, державний службовець |
| Alma mater | Рішельєвський ліцей, Боннський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Галузь | медієвістика, історія Болгарії, археографія |
| Науковий керівник | Осип Бодянський, Ізмаїл Срезневський |
 Палаузов Спиридон Миколайович у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Спиридон Палаузов народився 1818 в українському місті Одеса, що на той час входило до складу Херсонської імперії Російської імперії.
Походив із одеської купецької родини болгарських емігрантів, діячів болгарського національного відродження.
Закінчив Рішельєвський ліцей, навчався у Боннському, Гайдельберзькому та Мюнхенському університетах. Повернувшись до Російської імперії, почав займатись славістикою. Учень українських славістів Осипа Бодянського та Ізмаїла Срезневського. 1852 захистив у Імператорському Санкт-Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «Епоха болгарського царя Симеона».
З цього ж року — чиновник з особливих доручень міністерства народної освіти[ru]. Під час Кримської війни Російської імперії перебував у діючій Російській імператорській армії, агент з організаційних питань переселення болгар до Російської імперії. 1860 перейшов до департаменту зовнішньої торгівлі міністерства фінансів[ru].
Публікувався в газетах та журналах, був дійсним членом кількох наукових товариств, в тому числі й Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей.
Спиридон Палаузов помер 1872 у Санкт-Петербурзькій губернії. Похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Палаузова відсутні.[2]
Наукова діяльність ред.
Один із перших представників болгарської медієвістики, новістики та археографії. Вважається засновником критичного напрямку болгарської історіографії. Значну увагу приділив історії боротьби європейських народів — болгар, сербів, угорців, австрійців, поляків, молдован проти Османської імперії.
Наукові праці ред.
- Библиография на трудовете на Спиридон Николаев Палаузов // Палаузов Сп. Н. Избране трудове. — Т.1. — София, 1974.
Примітки ред.
- ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
- ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-08-04. (рос.)
Література та джерела ред.
- Никулина М. В. Палаузов Спиридон Николаевич // Славяноведение в дореволюционной России. Биобилиографический словарь. — М., 1979;
- Караиванов Н. Б. Спиридон Палаузов — историк и обществен деец // Україна і Болгарія: віхи історичної дружби. — Одеса, 1999.
Посилання ред.
- Палаузов Спиридон Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 759.
_p181_HERODOTUS.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |