Павленко Олексій Сергійович

Олексій Сергійович Павленко (14 березня 1904(19040314), село Михайлівське Щигровського повіту Курської губернії, тепер Курської області, Російська Федерація — 1 липня 1984, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, міністр електростанцій СРСР.

Павленко Олексій Сергійович
Народився	14 березня 1904(1904-03-14) село Михайлівське Щигровського повіту Курської губернії, тепер Курської області, Російська Федерація
Помер	1 липня 1984(1984-07-01) (80 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	українець
Діяльність	інженер
Alma mater	Московський енергетичний інститут
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в селянській родині. У вересні 1915 — вересні 1919 року працював опалювальником у сільській школі. У вересні — листопаді 1919 року — розсильний Липовського волосного виконавчого комітету Щигровського повіту Курської губернії.

У листопаді 1919 — лютому 1920 року — візник при обозі частин Червоної армії на Південному фронті.

З лютого 1920 по грудень 1921 року працював у селянському господарстві батьків у селі Михайлівському.

У грудні 1921 — листопаді 1922 року — переписувач і завідувач розподільного відділу заготівельної контори в селі Черемисиново Щигровського повіту Курської губернії.

У грудні 1922 — травні 1923 року — вагар і табельник Олимського цукрового заводу селища Касторне Землянського повіту Воронезької губернії. У 1923 році вступив до комсомолу.

З травня по вересень 1923 року — учень шевця в шевській майстерні міста Щигри Курської губернії.

У вересні 1923 — жовтні 1925 року — вибійник на шахтах Золото-Тошківського рудоуправління тресту «Донвугілля» на станції Попасна Бахмутського повіту в Донбасі.

Член РКП(б) з жовтня 1925 року.

У жовтні 1925 — серпні 1926 року — секретар колективу комсомолу при шахті «Тошківка» (вугільних шахт Гірсько-Іванівського куща) на Донбасі.

У серпні 1926 — квітні 1928 року — секретар Попаснянського районного комітету ЛКСМУ.

У квітні 1928 — грудні 1929 року — завідувач відділу і секретар Артемівського окружного комітету ЛКСМУ.

У грудні 1929 — листопаді 1930 року — заступник голови виконавчого комітету Артемівської окружної ради.

У листопаді 1930 — березні 1935 року — студент Московського енергетичного інституту імені Молотова.

У березні 1935 — жовтні 1937 року — секретар партійного комітету Московського енергетичного інституту імені Молотова.

У жовтні 1937 — березні 1939 року — інструктор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

У квітні 1939 — 1946 року — завідувач сектора, завідувач відділу електростанцій Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У 1946 — березні 1947 року — заступник начальника Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У березні 1947 — березні 1948 року — член Бюро Ради міністрів СРСР з палива та електростанцій. У березні 1948 — березні 1951 року — заступник голови Бюро Ради міністрів СРСР з палива і транспорту.

У березні 1951 — березні 1953 року — помічник заступника голови Ради міністрів СРСР Лаврентія Берії.

У березні 1953 — квітні 1954 року — завідувач відділу електростанцій та електропромисловості Ради міністрів СРСР.

У грудні 1953 — квітні 1954 року — заступник голови Бюро Ради міністрів СРСР з електроенергетики, хімічної та лісової промисловості.

17 квітня 1954 — 9 лютого 1955 року — міністр електростанцій СРСР.

9 лютого 1955 — 29 червня 1957 року — 1-й заступник міністра електростанцій СРСР.

29 червня 1957 — 31 грудня 1958 року — міністр електростанцій СРСР.

З січня по серпень 1959 року — в резерві ЦК КПРС.

У серпні 1959 — червні 1960 року — начальник відділу розміщення виробничих сил та комплексного використання природних ресурсів Державної науково-економічної ради Ради міністрів СРСР.

У червні 1960 — лютому 1962 року — начальник відділу електрифікації народного господарства Державної науково-економічної ради Ради міністрів СРСР.

У лютому 1962 — листопаді 1965 року — начальник відділу електрифікації народного господарства Державного планового комітету Ради міністрів СРСР.

У листопаді 1965 — серпні 1975 року — начальник відділу енергетики та електрифікації Державного планового комітету Ради міністрів СРСР.

З серпня 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 1 липня 1984 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

• чотири ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Вітчизняної війни І ст.
• три ордени Трудового Червоного Прапора (6.05.1954,)
• орден Дружби народів (13.03.1974)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі

Джерела

• Павленко Алексей Сергеевич (рос.)
• Совет Народных Комиссаров, Совет Министров, Кабинет Министров СССР 1923 - 1991. Энциклопедический справочник. Составитель Гарнюк С. Д.,Москва, 1999 (рос.)
• Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2018. (рос.)