ПУ-12
ПУ-12 (Індекс ГРАУ — 9С482) — радянський і російський пересувний пункт керування підрозділів ППО.
| 9С482 (ПУ-12) | |
| |
| Основні характеристики | |
| Класифікація: | Пересувний пункт керування |
| Виробник: | 
|
| Бойова маса, т: | 12 |
| Екіпаж, чол: | 4 |
| Час розгортання, хв: | 18 |
| Відображуваних цілей: | 99 |
| Оброблюваних цілей: | 10 |
| Керованих об'єктів: | до 6 |
| Шасі | |
| Тип: | БТР-60ПБ |
| Броня: | сталева, катана, протикульова |
| Модель двигуна: | ГАЗ-51 |
| Кількість двигунів: | 2 |
| Колісна формула: | 8х8 |
| Тип підвіски: | індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами |
| Швидкість по шосе: | 60 км/год |
| Швидкість на плаву: | 10 км/год |
| Запас ходу: | 400 км |
Опис конструкції ред.
Основним призначенням ПУ-12 є управління різними засобами вогневого ураження повітряних цілей, що перебувають на озброєнні підрозділів ППО. ПУ-12 розміщується на базі бронетранспортера БТР-60ПБ[1].
В екіпаж машини входять чотири людини[1]:
- Механік-водій;
- Командир відділення;
- Радист-розвідник;
- Оператор.
Модифікація ПУ-12М забезпечує управління бойовими засобами ЗРК типу 9К330 «Тор», ЗРК 9К33М3 «Оса-АКМ», 9К35М «Стрела-10М», 9К35М2 «Стрела-10М2», ЗРГК 2К22М1 «Тунгуска-М1», а також ПЗРК 9К38 «Ігла». Пункт управління здійснює прийом інформації про обстановку, потім обробляє інформацію, приймає рішення про необхідні дії і передає вказівки стрільцям-зенітникам і бойовим машинам[1].
Засоби спостереження і зв'язку ред.
Для забезпечення управління засобами ППО на ПУ-12М встановлено 3 радіостанції Р-123М, радіостанція Р-111, Р-407, а також є телескопічна щогла висотою 6 м. Крім того в машині є автоматична система передачі даних[1].
Спеціальне обладнання ред.
До складу спеціального обладнання ПУ-12М входять такі елементи[1]:
- ТЗК (труба зенітна командирська);
- Курсопрокладач КП-4;
- Артилерійська бусоль;
- Прилад радіаційного оповіщення та розвідки ДП-3Б;
- Польовий телефон та інше обладнання.
Модифікації ред.
- 9С482 — базовий варіант
- 9С482М — модифікація ПУ-12М
Машини на базі ред.
- 9С482М6 — пересувний пункт управління ПУ-12М6, сучасний варіант пересувного пункту управління ПУ-12, як база використовується шасі бронетранспортера БТР-80, також встановлені більш досконалі прилади
- 9С482М7 — подальша модифікація ПУ-12М6 з установкою більш сучасного обладнання
Оператори ред.
СРСР — 47 одиниць ПУ-12 в зоні «до Уралу», станом на 1991 рік[2], перейшли до держав, що утворилися після розпаду
Алжир — 10 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1979 по 1980 роки для використання з 9К31 «Стріла-1»[3]
Греція — 16 одиниць ПУ-12 поставлені з Росії у 1988 році для використання з 9К33М3 «Оса-АКМ»[3]
Індія — 50 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1979 по 1984 роки для використання з 9К31 «Стріла-1»[3]
Куба — 10 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1985 по 1986 роки для використання з 9К35 «Стріла-10-СВ»[3]
НДР — 24 одиниці ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1981 по 1984 роки для використання з 9К31 «Стріла-1»[3]
Польща — 50 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1976 по 1980 роки для використання з 9К31 «Стріла-1»[3], 15 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1986 по 1988 роки для використання з 9К35 «Стріла-10-СВ»[3]
Росія
Угорщина — 7 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1979 по 1983 роки для використання з 9К35 «Стріла- 10-СВ»[3]
Україна[4]
Чехословаччина — 28 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1980 по 1989 роки для використання з 9К31 «Стріла-1»[3], 5 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1982 по 1984 роки для використання з 9К33М3 «Оса-АКМ»[3], 25 одиниць ПУ-12 поставлені з СРСР в період з 1984 по 1990 роки для використання з 9К35 «Стріла-10-СВ»[3]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д ПУ-12 семейство подвижных пунктов управления средствами ПВО. Оружие России. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
- ↑ Ленский А. Г., Цыбин М. М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. — B&K, 2001. — С. 25—28. — ISBN 5-93414-063-9.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Stockholm Internation Peace Research Institute — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 10 листопада 2014.
- ↑ В Україні в 2014 році намічається суттєве зростання держоборонзамовлення. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.